Автор admin 
Хоча такі відкриття часто викликають спекуляції щодо антивампірських практик, дослідники поки застерігають від сенсаційних висновків, пише Heritage Daily.
Читайте также: Делі, полудень, 64 °C під ногами. Тепловізор показав, наскільки офіційна температура відрізняється від реальної
Поховання було виявлено під час розкопок, що тривають у Старому Місті, на місці найдавнішого поселення Домбровна. Проєкт очолює команда з Гданського університету, яка раніше підтвердила наявність середньовічного міста та виявила цвинтар XIV-XV століть, на якому, як вважається, знаходилися могили перших поселенців цієї місцевості, зокрема корінних прусських мешканців.
За словами керівника проєкту доктора Аркадіуша Коперкевича, цвинтар пропонує цінну інформацію про ранню християнську громаду регіону. Могильник, частково пошкоджений століттями оранки, був вперше виявлений завдяки знахідкам на поверхні і, як вважається, позначає місце розташування дерев’яної церкви, зруйнованої під час тевтонсько-польських конфліктів 1414 року.
Нещодавні розкопки виявили кілька могил, де були поховані люди за сучасними християнськими звичаями, тіла лежали зі сходу на захід, а руки були складені на грудях або тазу. Археологи також знайшли ножі, кремені, пряжки для ременів та монети, що датуються першою половиною XIV століття. Однак одна могила виділялася з-поміж інших.
Дослідники знайшли великий залізний ніж, розташований безпосередньо під шиєю померлого лезом догори. З області грудей також було вилучено цвях, а над тазом — великий фрагмент керамічної посудини. Доктор Коперкевич пояснив, що фрагмент кераміки не був зовсім несподіваним. Подібні знахідки раніше пов’язували з поховальними традиціями новохристиянізованих прусів.
«Розміщення розбитої кераміки в могилах, можливо, символізувало крихкість людського життя та марність мирського існування порівняно з Богом», — сказав він.
Однак ніж викликає складніші питання. Гострі залізні предмети, такі як ножі та серпи, відомі зі слов’янського фольклору та середньовічних похоронних традицій, де вони іноді служили апотропеями — предметами, призначеними для захисту живих від шкідливих надприродних сил або запобігання поверненню мертвих.
Читайте также: Понад 5000 років під землею. В Івано-Франківській області виявили унікальні трипільські артефакти
Такі знахідки неминуче викликають порівняння з відомими так званими «антивампірськими» похованнями, зокрема широко розрекламованим відкриттям «Зосі» — молодої жінки, похованої з серпом на шиї та замком, прикріпленим до пальця ноги, на цвинтарі XVII століття в П’єні. Незважаючи на ці паралелі, доктор Коперкевич залишається скептично налаштованим щодо того, що поховання в Домбровні є доказом антивампірської практики.
«Мене не переконало таке тлумачення. Можливо, місцеві прусські громади зберегли певні традиційні звичаї, але це не обов’язково означає, що вони практикували язичницькі ритуали чи боялися вампірів», — сказав він.
Він зазначив, що до кінця XIV та початку XV століть християнські похоронні практики міцно утвердилися на прусських територіях під владою тевтонів. Церковне право регулювало похоронні обряди, а кладовища, що прилягали до церков, вважалися священними місцями.
«Важко уявити, щоб когось, кого вважали злим, поховали на церковному цвинтарі. Такі місця були особливо охоронювані, і наруга над ними вимагала повторного освячення», — сказав він. Натомість, незвичайне розташування предметів могло відображати вірування, пов’язані з обставинами смерті, перехідні ритуали чи ширші народні традиції, а не страхи перед немертвими.
Раніше NV Техно писав, що надзвичайно добре збережений середньовічний меч, що датується XI століттям, було вилучено з річки Варта поблизу міста Вронки на заході Польщі.
Після початкового огляду в музеї археолог Ришард Петржак підтвердив справжність меча та датував його раннім середньовіччям. Представники музею заявили, що зброя, ймовірно, була виготовлена в XI столітті, бурхливій епохі польської історії, що відзначилася правлінням ранніх правителів П’ястів та частими військовими конфліктами по всій Центральній Європі.
Читайте также: Працюють групами. Зоологи з’ясували, як мангусти готуються до ймовірних зіткнень із ворогами