Автор admin 
До такого висновку дійшли дослідники з Університету Калгарі та їхні міжнародні колеги, опублікувавши результати в журналі Science Advances.
Читайте также: Гігант у сітках. На Дунаї прикордонники врятували рідкісну червонокнижну білугу
Хвороба викликається не вірусом і не бактерією, а інфекційними білками — пріонами, і завжди закінчується летально. У Північній Америці вона продовжує поширюватися, охоплюючи нові території, зокрема в провінції Альберта. Жодного підтвердженого випадку зараження людини досі не зафіксовано, але саме нове дослідження показало дещо неочікуване: тварина може бути заразною ще до того, як у неї з’являться видимі симптоми.
У лабораторних умовах вчені перевіряли, чи здатна хвороба переходити в інші види. Більшість тварин в експерименті не показували жодних ознак хвороби. Однак у їхніх тканинах дослідники все одно виявили невелику кількість пріонів. Коли ці зразки перенесли іншим видам тварин, у тих розвинулися симптоми, характерні саме для цієї хвороби. «Це показує, що навіть без видимих клінічних ознак інфекційні пріони можуть бути присутніми і здатними передаватися», — пояснює Самія Ганнауі, докторка наук і перша авторка дослідження.
Одна з причин, чому пріонні хвороби так важко вивчати, полягає в тому, що самі пріони здатні змінюватися, переходячи від одного носія до іншого. Ці зміни можуть породжувати нові штами з іншими біологічними властивостями. «Ми маємо справу не з одним фіксованим збудником», — каже Германн Шетцль, професор і керівник дослідження. — «Штами пріонів еволюціонують, і ця еволюція впливає на те, як розвивається хвороба».
Контролювати поширення ускладнює ще один фактор: заражені тварини виділяють пріони в довкілля через сечу і екскременти задовго до появи симптомів — місяцями, а іноді й роками. Тобто ґрунт і рослинність навколо можуть бути заражені набагато раніше, ніж хтось помітить хвору тварину. «До моменту, коли з’являються клінічні ознаки, тварина часто вже довгий час є заразною», — каже Шетцль.
Читайте также: Україна запускає TrophyLab: каталог понад 115 зразків трофейної російської техніки
Щодо людей дослідники налаштовані заспокійливо, але без надмірної впевненості. Безпосередньої загрози наразі немає, втім ситуація виявилася складнішою, ніж вважалося раніше. Прецедент того, що пріонні хвороби долають видовий бар’єр, в історії вже є — губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби, відома як «коров’ячий сказ», свого часу перейшла від корів до людей. Між цією хворобою оленів і людиною наразі існує сильний бар’єр, але саме дослідження такого роду покликані з’ясувати, чи можуть пріони з часом адаптуватися так, щоб цей бар’єр послабити.
Чим ширше хвороба поширюється серед диких тварин, тим більше виникає можливостей для контакту і потенційного зараження — а отже, тим важливішим стає моніторинг. «Ризик пов’язаний із поширеністю», — підсумовує Шетцль.
Паралельно команда з Калгарі працює над вакциною: ранні експерименти на мишачих моделях, що імітують зараження в оленів і лосів, дали обнадійливі результати. Вакциновані тварини виділяли менше інфекційних пріонів на ранніх і пізніх стадіях хвороби і жили довше після зараження. «Якщо ми зможемо зменшити виділення пріонів, можливо, вдасться зменшити і передачу хвороби», — каже Ганнауі. Для популяції диких копитних це може мати реальне значення.
Читайте также: Навчили приймати рішення. NASA протестувало новий марсохід в пустелі Колорадо