Автор admin 
Це відкриття суперечить усталеній науковій думці й описане у статті, опублікованій у журналі New Phytologist.
Читайте также: Народження світів. Телескоп Джеймс Вебб зафіксував унікальні кадри формування зірок у сузір’ї Оріона
Понад 85% наземних рослин формують партнерство з грибами: рослина ділиться цукром, а гриб допомагає видобувати поживні речовини з ґрунту. Мохи довгий час вважалися винятком із цього правила. Зазначалося, що через невеликий розмір і відсутність коренів вони просто не потребують такого союзника і залишаються повністю самостійними. Втім мохи мають доволі поважну історію — їм близько 470 мільйонів років, і вони тісно пов’язані з одними з перших рослин, що вийшли на сушу, тож можуть зберігати важливі підказки про розвиток життя на Землі.
Сумнів у цій теорії виник у докторанта Каліфорнійського університету в Ріверсайді Кіана Келлі, який вирушив у пустелі Мохаве та Сонора, де температура повітря піднімається вище 38 градусів за Цельсієм. Саме там він виявив, що гриби живуть усередині мохів — причому не лише в екстремальних пустельних умовах, а й у мʼякшому кліматі. Подальші лабораторні дослідження підтвердили: цей симбіоз дійсно існує, хоча сама його можливість довго здавалася малоймовірною, адже фізична будова моху, на перший погляд, не залишала грибам місця, куди вони могли б «вселитися».
Спочатку Келлі вивчав так звані біологічні ґрунтові кірки — своєрідні мікроспільноти, які складаються з грибів, бактерій, водоростей, мохів і навіть дрібних тварин. Подорожуючи спекотними регіонами в пошуках однакових видів моху, він не завжди міг знайти той самий вид у різних кліматичних зонах, і це навело його на думку, що клімат може впливати не лише на сам мох, а й на гриби всередині нього.
Читайте также: На Steam з’явилась гра, яка коштує $999 і триває лише 10 хвилин
Повернувшись до лабораторії, дослідники виявили грибну ДНК у тканинах моху. Особливо здивувало те, що це були мікоризні гриби — ті, які не можуть існувати без рослини-партнера. До того ж гриби, знайдені в пустельному моху, відрізнялися від тих, що жили в моху з помірнішого клімату, тож команда припускає, що певні види грибів краще пристосовані допомагати рослині виживати в спекотних і посушливих умовах. Ще одна важлива деталь: гриби в навколишньому ґрунті не збігалися за видом із тими, що оселилися в моху, а це свідчить, що йдеться не про випадковість, а про справжнє вибіркове партнерство.
Щоб побачити цей звʼязок на власні очі, Келлі забарвив тканину моху спеціальним синім барвником, який прилипає до грибів, і під мікроскопом помітив розгалужені грибні структури прямо всередині клітин моху. За його словами, саме тоді він зрозумів, що натрапив на щось дійсно цікаве.
Ці структури нагадували арбускули — крихітні деревоподібні утворення, які зазвичай зустрічаються в коренях рослин і вказують на взаємовигідний обмін поживними речовинами. Але оскільки мохи коренів не мають, такі структури формувалися натомість у листі, тож за формою вони відрізнялися від звичних кореневих варіантів. Це означає, що науці, можливо, доведеться переглянути усталені уявлення й додати в підручники нову візуальну модель такого симбіозу.
Читайте также: Обмін інформацією. Вчені пояснили, як тварини різних видів навчилися співпрацювати