Нова гіпотеза. Масові вимирання на Землі могли спричиняти космічні об’єкти, що пролітали поруч

Про це пише видання Science alert.

Найвідомішим прикладом глобального вимирання вважається падіння астероїда Чиксулуб, яке близько 64 мільйонів років тому призвело до зникнення динозаврів. Однак, на думку Фарджіона, існували й інші космічні події, здатні викликати масштабні біологічні катастрофи.

Читайте также: Небезпечний цикл. Дослідники назвали три чинники, які можуть сприяти розвитку залежності від ШІ

Дослідник зазначає, що у зовнішній частині Сонячної системи можуть існувати тисячі або навіть десятки тисяч об’єктів розміром із карликові планети. Через гравітаційні збурення деякі з них могли потрапляти до внутрішньої частини Сонячної системи.

За словами вченого, значно частіше за зіткнення могли відбуватися близькі прольоти таких тіл повз Землю. У цьому випадку їхня гравітація могла створювати потужні припливні сили, які спричиняли гігантські хвилі, масштабні вулканічні виверження, зміни рівня моря, метеорні потоки та різкі кліматичні зміни.

Фарджіон вважає, що саме такі явища могли бути пов’язані з кількома масовими вимираннями за останні 600 мільйонів років. Він звертає увагу, що великі вимирання часто збігалися в часі зі змінами клімату, падіннями космічних тіл і масштабною вулканічною активністю.

Водночас для найбільшого відомого вимирання на межі пермського та тріасового періодів близько 251 мільйона років тому досі не знайдено переконливих доказів падіння великого астероїда. Тоді, за різними оцінками, зникло від 80% до 95% видів на планеті.

Автор роботи припускає, що припливні ефекти від прольоту масивних космічних об’єктів можуть пояснити багато особливостей геологічного літопису, пов’язаних із цими подіями.

Читайте также: Безкоштовні користувачі GitHub Copilot більше не можуть обирати модель

На його думку, сліди таких прольотів могли зберегтися навіть у системі Земля-Місяць. Дослідник посилається на дані викопних коралів, які свідчать про раптову зміну швидкості збільшення тривалості доби наприкінці девонського періоду. Це може означати, що відстань між Землею та Місяцем тоді різко зросла.

Фарджіон вважає, що зіткнення не могло б спричинити таку зміну, тоді як гравітаційний вплив великого об’єкта, що пролетів поруч, теоретично міг це зробити.

За його розрахунками, подібні прольоти здатні були викликати глобальні цунамі, які тривали роками, деформацію земної кори та додатковий нагрів надр планети. Це, своєю чергою, могло запускати потужні вулканічні процеси.

Вчений також зазначає, що історія Сонячної системи містить чимало загадок, які можуть бути пов’язані з подібними подіями. Серед них — незвичний нахил осі Урана, особливості супутника Нептуна Тритона та інші аномалії.

Читайте также: Унікальний в своєму роді. 2500-річний бронзовий візок загадкової цивілізації знайшли в Іспанії