Автор admin 
У дослідженні, опублікованому в журналі Journal of Statistical Mechanics: Theory and Experiment, лауреат Нобелівської премії Джорджо Парізі та професор Римського університету Ла Сапієнца Франческо Дзампоні описали, як нейромережа Claude допомогла знайти формальне доведення для давньої моделі.
Читайте также: Енергія плазми напряму. Стартап Realta Fusion здійснив прорив у термоядерному синтезі
У фізиці термін «затор» або «заклинювання» описує явище, коли система з рідкого стану раптово переходить у твердий, але залишається в неупорядкованому вигляді. Цей ефект спостерігають у пінах, гранульованих речовинах, а також у нейробіології та системах ШІ. У 2014 році Парізі та Дзампоні помітили, що два параметри їхньої математичної моделі(а і b) у сумі завжди дорівнювали 1. Чисельні розрахунки підтверджували це з ідеальною точністю, проте логічного пояснення та формального математичного доведення фізики знайти не могли.
Через роки безуспішних спроб задачу відклали, але Парізі вирішив протестувати на ній можливості сучасного штучного інтелекту. Модель Claude обрали через її високі аналітичні здібності. Спочатку ШІ попросили просто відтворити старі розрахунки двадцятирічної давнини. Коли нейромережа впоралася, науковці поставили головне запитання: чому сума параметрів дорівнює одиниці?
Читайте также: Спростування теорій про імунітет. Учені відкрили новий механізм захисту від інфекцій
Claude швидко запропонував базову ідею, яка після кількох раундів перевірок та виправлень помилок науковцями виявилася абсолютно правильною. Фізики роками шукали глибоку приховану симетрію чи нову структуру, проте рішення виявилося набагато простішим і весь цей час лежало на поверхні. Цей успіх остаточно підтвердив, що два різні теоретичні підходи до проблеми заклинювання, розроблені незалежно італійськими та французькими вченими, насправді описують одні й ті самі фізичні закони.
Читайте также: Із заводів у вітальні. У Китаї запустили масове виробництво роботів-компаньйонів