Автор admin 
Про це пише видання Science alert.
Геологи вже кілька десятиліть обговорюють можливість того, що великі геологічні події не є випадковими. Новий аналіз знову перевірив цю гіпотезу, використавши сучасні геологічні дані та оновлені статистичні методи.
Читайте также: Довели тварин. Акули почали мігрувати на північ, оскільки шукають полегшення від спеки
Автор роботи, геолог Нью-Йоркського університету Майкл Рампіно, проаналізував 89 великих геологічних подій, які сталися за останні 260 мільйонів років. До вибірки увійшли масові вимирання морських організмів і наземних хребетних, періоди нестачі кисню в океанах, масштабні виверження вулканів, зміни рівня моря, коливання швидкості руху літосферних плит та інші процеси.
Аналіз показав, що більшість цих подій групуються навколо циклу тривалістю приблизно 27,5 мільйона років. Дослідники також виявили слабший цикл близько 8,9 мільйона років.
Водночас автор не стверджує, що одна катастрофа безпосередньо спричиняє іншу. На його думку, різні системи Землі можуть одночасно реагувати на спільні процеси, які відбуваються в надрах планети протягом десятків мільйонів років.
Одне з можливих пояснень пов’язане з мантією Землі. Вона дуже повільно рухається, і зміни в цих потоках можуть впливати на вулканічну активність, рух тектонічних плит, утворення гір та інші масштабні геологічні процеси. Оскільки всі ці явища взаємопов’язані, зміни в глибині планети можуть з часом позначатися на поверхні, кліматі, океанах і живих організмах.
Інша гіпотеза припускає, що тривалі зміни клімату та рівня моря перерозподіляють величезні маси води, льоду й осадових порід. Це може змінювати навантаження на земну кору та верхню частину мантії, впливаючи на тектонічну й вулканічну активність.
Читайте также: Коли облік перестає бути головним болем
Рампіно також розглядає можливий вплив космосу. Сонячна система рухається навколо центру Чумацького Шляху і періодично проходить через площину галактики. За словами дослідника, час цих проходжень приблизно збігається з великими геологічними подіями на Землі. Деякі вчені припускають, що такі проходження можуть збільшувати ймовірність падіння великих астероїдів, змінюючи орбіти комет у хмарі Оорта.
Ще одна, більш спекулятивна версія стосується темної матерії. Якщо її концентрація біля площини галактики вища, Земля теоретично може захоплювати невелику її кількість. Це здатне трохи підвищувати внутрішню температуру планети й впливати на геологічні процеси. Однак жодних прямих доказів цього поки немає.
Автор окремо зазначає, що великі падіння астероїдів не включалися до статистичного аналізу. Водночас вік кількох найбільших ударних кратерів загалом узгоджується із запропонованим циклом, хоча це ще не доводить причинно-наслідкового зв’язку.
Дослідник наголошує, що питання залишається відкритим. Геологічний літопис неповний, а визначити точний вік подій, які відбулися сотні мільйонів років тому, дуже складно. Проте, попри нові дані й удосконалення методів аналізу, цикл тривалістю близько 27,5 мільйона років продовжує простежуватися. Якщо майбутні дослідження його підтвердять, це може змінити уявлення про те, як розвивалася Земля впродовж сотень мільйонів років.
Читайте также: З підігрівом і вібрацією. Nike представила капці Air Zoom Hyperslide для відновлення після тренувань
- Катастрофа у Сонячній системі. Вчені знайшли докази існування втраченого зародка планет
- Сонце на замовлення. Що відомо про Eärendil-1 — гігантське дзеркало, яке має підсвічувати Землю з космосу
- Раз на тисячоліття. Астероїд Апофіс у 2029 році зможуть побачити 90% населення Землі