Автор admin 
Водночас за кожним хмарним сервісом, кожною навченою нейромережею та кожною корпоративною платформою стоїть фізична інфраструктура — сервери, мережеве обладнання, системи зберігання, охолодження та безперервного електроживлення. І попит на фахівців, які цю інфраструктуру проєктують, будують та обслуговують, зростає швидше, ніж ринок встигає їх готувати.
Читайте также: Алан Бадоев и его новая девушка: детали личной жизни и творческого пути
Денис Слюсарчик,
фахівець із системної інтеграції та побудови дата-центрів
«Хмара — це чийсь дата-центр. А дата-центр — це інженерна система, де помилка у проєктуванні електроживлення або охолодження може зупинити роботу тисяч клієнтів одночасно. Технологічна зрілість ринку не зменшує потребу в інженерній експертизі — вона підвищує вимоги до її рівня», — зазначає Денис Слюсарчик, фахівець із системної інтеграції та побудови дата-центрів з понад 15-річним міжнародним досвідом, CEO міжнародних підрозділів провідних компаній у галузі системної інтеграції в Україні, Казахстані та Польщі.
Більше Cloud — більше фізичної інфраструктури
Масове впровадження хмарних сервісів породило стійке уявлення: бізнесу достатньо«підключитися до хмари», а фізична ІТ-інфраструктура поступово стає непотрібною. На практиці відбувається зворотне. Глобальні гіперскейлери щорічно інвестують десятки мільярдів доларів у будівництво нових дата-центрів. Тренування однієї великої мовної моделі потребує тисяч GPU, об’єднаних високошвидкісними мережами, з надійним електроживленням і системами охолодження, здатними відводити сотні кіловатів тепла з одного серверного ряду.
AI-навантаження принципово відрізняються від класичних корпоративних задач. Стандартний дата-центр, спроєктований під веб-сервіси або бази даних, не здатний витримати теплове навантаження GPU-кластерів, необхідних для тренування нейромереж та їхньої роботи у продуктивному середовищі. Щільність розміщення обладнання зростає, вимоги до електроживлення збільшуються кратно, а традиційні системи повітряного охолодження поступаються рідинному. Перепроєктування існуючих потужностей під AI-ready інфраструктуру стає окремою інженерною задачею, для якої ринку бракує фахівців із відповідним досвідом.
Паралельно зростає попит на гібридні моделі. Більшість великих компаній не переносять усі навантаження у публічну хмару, а комбінують on-premise інфраструктуру, приватні хмари та публічних провайдерів. Фінансовий сектор, енергетика, оборонна промисловість, охорона здоров’я — ці галузі працюють із даними, які з регуляторних або безпекових міркувань не можуть покинути фізичний периметр організації. Проєктування таких гібридних архітектур потребує спеціалістів, які однаково добре розуміють і хмарні платформи, і фізичну інфраструктуру.
Що стоїть за дата-центром: складність, яку не видно ззовні
Побудова повнофункціонального центру обробки даних охоплює як ІТ-інфраструктуру, так і інженерні системи: мережеве обладнання, сервери, системи зберігання даних, віртуалізацію, кібербезпеку, резервне електроживлення, прецизійне кондиціонування. Кожен із цих компонентів має бути спроєктований із урахуванням усіх інших, а реалізація вимагає координації десятків підрядників, постачальників обладнання та проєктних команд.
До цього додається фактор вартості простою. За оцінками галузевих аналітиків, година незапланованого downtime у дата-центрі обходиться великій компанії у сотні тисяч доларів, а для фінансових і e-commerce платформ ця цифра може сягати мільйонів. Відмовостійкість закладається на етапі проєктування — у резервуванні електроживлення, дублюванні мережевих каналів, архітектурі систем зберігання. Помилки, допущені на цьому етапі, неможливо компенсувати програмним забезпеченням.
«Складність сучасного інфраструктурного проєкту полягає не тільки в технічній частині. Потрібно одночасно враховувати бізнес-вимоги замовника, регуляторне середовище, доступність обладнання, терміни та бюджет. Фахівець, який бачить лише один із цих шарів, не зможе забезпечити працездатне рішення», — пояснює Денис Слюсарчик.
Профіль такого фахівця формується роками. Денис Слюсарчик розпочав кар’єру у ВАТ«Львівський проектний інститут»(ЛПІ-14) як інженер зі слабкострумних мереж, де одразу був залучений до промислових інженерних проєктів. Згодом у компанії «Інком», одному з провідних системних інтеграторів України, він пройшов шлях від інженера до керівника відділу, працюючи з масштабними проєктами для банківського, корпоративного та державного секторів.
У 2014 році Денис очолив ТОО«Інком Казахстан», де відповідав за розвиток міжнародного підрозділу та реалізацію складних інфраструктурних і дата-центрових проєктів у Центральній Азії. Після завершення контракту та періоду роботи в Казахстані він повернувся в Україну, де очолив департамент інженерних рішень у ТОВ«ІТ-Інтегратор» — на той час одному з лідерів ринку системної інтеграції України. На цій посаді він відповідав за розвиток великого інженерного напряму, координацію команд і реалізацію масштабних інфраструктурних проєктів для державного, корпоративного та енергетичного секторів.
Згодом Денис Слюсарчик зосередився на розвитку Compass Engineering — сильної інженерної та ІТ-інфраструктурної компанії, що працювала на ринку системної інтеграції в Україні та поступово розширювала свою присутність у Європі. В Україні він відповідав за розвиток компанії, управління інженерними напрямами, роботу з ключовими замовниками та реалізацію складних інфраструктурних проєктів. Надалі цей досвід був продовжений у Польщі, де Денис очолив Compass Engineering Sp. z o.o. і займався запуском та розвитком міжнародного підрозділу компанії на ринку Європейського Союзу.
Практичний досвід роботи в Україні, Казахстані та Польщі дозволив йому поєднати інженерну експертизу з управлінням комплексними проєктами у сфері системної інтеграції, дата-центрів та критичної інфраструктури в різних ринкових і регуляторних середовищах.
Глобальний попит: хто будує інфраструктуру для нової економіки?
Дефіцит інфраструктурних фахівців — проблема глобального масштабу. Європейський Союз стрімко нарощує потужності дата-центрів, зокрема у Скандинавії та країнах Бенілюксу, де кліматичні умови дозволяють знижувати витрати на охолодження. Регіон Перської затоки інвестує мільярди у цифрову інфраструктуру в рамках програм диверсифікації економіки — Саудівська Аравія та ОАЕ будують дата-центри для обслуговування фінансового, логістичного та енергетичного секторів. Азійсько-Тихоокеанський регіон залишається найбільшим ринком за обсягом введених потужностей, а Центральна Азія, де ще десять років тому масштабних дата-центрів практично не існувало, поступово формує власну інфраструктурну екосистему.
На кожному з цих ринків потреба однакова: фахівці, здатні спроєктувати, побудувати та ввести в експлуатацію об’єкти з високою доступністю, адаптувавши міжнародні стандарти до локальних умов. Досвід роботи в різних регіонах стає конкурентною перевагою, оскільки дозволяє враховувати специфіку регуляторного середовища, кліматичних умов, ланцюгів постачання та кадрового ринку. Денис Слюсарчик працював у трьох таких середовищах, і ця мультиринкова практика визначила його підхід до інфраструктурних проєктів.
Дата-центр NCOC в Атирау: як будували один із перших Tier III об’єктів у Центральній Азії
Одним із найпоказовіших прикладів того, чому інфраструктурна експертиза залишається незамінною, є проєкт побудови центру обробки даних для North Caspian Operating Company N.V.(NCOC) в Атирау, Казахстан. NCOC — оператор одного з найбільших енергетичних проєктів у світі, і забезпечення безперебійної роботи його ІТ-систем має стратегічне значення для всього нафтогазового сектору країни. Денис Слюсарчик входив до команди, яка відповідала за інженерну координацію та інтеграцію інфраструктурних систем цього об’єкта.
Читайте также: Несподіваний ефект. Вживання канабісу пов’язане зі зниженням ваги та ризику розвитку діабету — дослідження
Дата-центр NCOC став одним із перших масштабних об’єктів рівня Tier III у Західному Казахстані, реалізованих відповідно до міжнародних вимог для енергетичного сектору. На момент реалізації проєкти такої складності були рідкісними в регіоні: вони вимагали інженерних знань, що значно перевищували стандартний рівень місцевого ринку. Об’єкт передбачав розгортання дублюючих інженерних систем, енергетичної інфраструктури корпоративного рівня, систем точного охолодження, стійкої мережевої архітектури та безперервного моніторингу критичних компонентів — і за узгодженість усіх цих елементів у рамках єдиної архітектури відповідав саме Денис.
Згідно з даними Uptime Institute, дата-центр NCOC став одним із перших центрів обробки даних у Казахстані, який пройшов повний цикл міжнародної сертифікації — щодо проєктування, побудованого об’єкта та операційної стійкості. Проєкт встановив новий стандарт надійності інфраструктури та інженерної реалізації в регіоні.
«Центральна Азія на той момент мала обмежену кількість реалізованих проєктів з порівнянною відмовостійкістю та стійкою архітектурою. Ми будували інфраструктуру, яка мала відповідати стандартам, що зазвичай застосовувалися у розвинених ринках Європи та Північної Америки, але в умовах, де логістика, кадри та доступність обладнання створювали додаткові рівні складності», — пояснює Денис.
Багаторівневий міжнародний нагляд і інженерні виклики
Проєкт перебував під одночасним наглядом двох міжнародних організацій: Uptime Institute — глобального стандарту сертифікації дата-центрів, та Bureau Veritas — міжнародної інспекційної організації, залученої замовником для незалежного технічного нагляду та перевірки відповідності вимогам. Робота під таким багаторівневим контролем вимагала надзвичайно точних технічних рішень, суворого дотримання процедур та постійної координації між усіма учасниками проєкту.
На момент реалізації в регіоні існувала обмежена кількість фахівців із досвідом побудови інфраструктури високої доступності. Міжнародні інженерні стандарти потрібно було адаптувати до місцевих умов реалізації. Інтеграція численних інженерних систем(електроживлення, охолодження, мережі, безпеки) вимагала синхронізації резервних компонентів та забезпечення безперебійної роботи критично важливих систем в умовах промислового середовища.
«Одним із найскладніших завдань було пристосування вимог до інфраструктури високої доступності до операційних та логістичних реалій промислового Казахстану. Потрібно було розробити модель координації, яка забезпечила б узгодженість усіх критично важливих системах, від електроживлення до мережевої архітектури, і при цьому відповідала вимогам обох міжнародних інспекторів», — згадує Денис Слюсарчик.
Він очолював ключові заходи з інженерної координації, визначав підходи до інтеграції технічних систем, брав участь у прийнятті рішень щодо архітектури інфраструктури та відповідав за забезпечення узгодженості між усіма критичними компонентами.
До ключових завдань, які він вирішував, входила розробка та впровадження підходів до інтеграції дублюючих інженерних систем, адаптація глобальних стандартів інфраструктури до специфічних умов функціонування промислового сектору Казахстану, визначення стратегій інтеграції для резервної інженерної інфраструктури, розробка підходів до синхронізації дублюючих систем для забезпечення стабільності та безперебійності роботи в умовах збою.
Денис також узгоджував архітектуру інфраструктури з вимогами до операційної стійкості, що висувалися Uptime Institute та Bureau Veritas. Це передбачало постійну взаємодію з інспекторами обох організацій, документування технічних рішень та забезпечення відповідності кожного елемента інфраструктури сертифікаційним вимогам.
На той момент у Центральній Азії було лише кілька фахівців із порівнянним досвідом координації інфраструктури високої доступності під міжнародним наглядом. Його здатність одночасно працювати з технічною командою, замовником та інспекторами двох міжнародних організацій, забезпечуючи відповідність кожного рішення сертифікаційним вимогам, стала одним із ключових факторів успішної реалізації проєкту.
«Цей проєкт навчив мене, що в інфраструктурі високої доступності не буває другорядних систем. Збій у будь-якому компоненті може каскадно вплинути на весь об’єкт. Тому ключовим було забезпечити і працездатність кожної системи окремо, і їхню повну узгодженість як єдиного цілого», — підсумовує Денис.
Новий стандарт для Центральної Азії
В результаті реалізації проєкту було успішно впроваджено сучасний високодоступний центр обробки даних, здатний підтримувати безперебійну роботу критично важливих корпоративних систем у нафтогазовому секторі. Дата-центр NCOC пройшов повний цикл міжнародної сертифікації Uptime Institute та підтвердив відповідність вимогам Bureau Veritas.
Проєкт підтвердив, що інфраструктурні рішення, побудовані відповідно до світових інженерних практик, можуть бути успішно реалізовані в Центральній Азії для критично важливих галузей промисловості. Рішення Дениса Слюсарчика щодо інженерної координації та інтеграції інфраструктури безпосередньо сприяли операційній стабільності, зниженню інфраструктурних ризиків та довгостроковій безперебійності об’єкта.
Впровадження дата-центру NCOC також вплинуло на розвиток практик системної інтеграції, методологій інженерної координації та підходів до відмовостійкої інфраструктури в регіоні. Проєкт став еталоном для майбутніх інфраструктурних ініціатив, пов’язаних із центрами обробки даних та критично важливими корпоративними системами в Казахстані та Центральній Азії.
Досвід реалізації проєкту дата-центру NCOC, з його багаторівневим міжнародним наглядом, адаптацією глобальних стандартів до локальних умов та комплексною інтеграцією дублюючих інженерних систем, є прикладом рівня експертизи, на який орієнтується сучасний ринок. Денис Слюсарчик належить до категорії фахівців, здатних забезпечити повний цикл системної інтеграції в різних ринкових та регуляторних, від Центральної Азії до Європейського Союзу.
Читайте также: Грабують кожні два-три дні: Європу захлеснула хвиля насильства проти власників криптовалют
Алла Біліменко