Автор admin 
Археолог Отто Гайст виявив ці масивні кістки під час експедиції 1951 року у внутрішніх районах Аляски(давня Берингія). Через гігантські розміри знахідки вчений вирішив, що вони належать мамонту, і передав їх до Музею Півночі при Університеті Аляски.
Читайте также: Розмови з улюбленцями. Новий нашийник зі штучним інтелектом обіцяє перекладати гавкання собак із точністю до 95%
Лише нещодавно команда вчених під керівництвом біогеохіміка Меттью Вуллера провела радіовуглецевий аналіз окаменілостей.
Результати, опубліковані в Journal of Quaternary Science, здивували дослідників: вік кісток склав усього 2000−3000 років. Оскільки мамонти на материку вимерли набагато раніше, це могло б стати сенсацією, якби не подальший аналіз стабільних ізотопів.
У кістках виявили високий вміст азоту-15 та вуглецю-13, характерний для морських екосистем. Згодом експерти виділили мітохондріальну ДНК, яка підтвердила, що це рештки північного тихоокеанського та малого смугастого китів.
Читайте также: Особливо для літніх людей. Надмірне вживання добавок може шкодити здоров’ю — вчені
Тепер перед науковцями постала нова загадка: як кістки двох океанічних гігантів опинилися у внутрішній частині Аляски, на відстані понад 400 кілометрів від найближчого узбережжя. Вчені розглядають кілька версій: малоімовірне запливання китів у річки, транспортування масивних кісток давніми людьми або банальна музейна плутанина в колекціях Гайста.
Попри те, що точну відповідь знайти важко, дослідження успішно закрило питання про існування«молодших» мамонтів у цьому регіоні.
Читайте также: У 50 разів швидше. Німецькі вчені здійснили прорив у моделюванні термоядерної енергії