Автор admin 
Про це пише видання Science alert.
Учені дослідили мешканців заходу Південної Америки та виявили, що населення району Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес на півночі Аргентини має варіант гена, який, імовірно, покращує здатність організму нейтралізувати миш’як. Дослідники зазначають, що це може бути першим підтвердженням адаптації людини до токсичної хімічної речовини.
Читайте также: IBM представила першу в світі технологію мікропроцесорів розміром менше 1 нанометра
Місто Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес розташоване на висоті близько 3775 метрів. Тут миш’як природно потрапляє в підземні води з вулканічних порід. До встановлення системи очищення у 2012 році концентрація миш’яку у питній воді становила приблизно 200 мікрограмів на літр, що у 20 разів перевищувало рекомендовану Всесвітньою організацією охорони здоров’я норму.
Попри це, люди живуть у регіоні щонайменше 7000 років, а можливо й до 11 000 років. Ця особливість давно привертала увагу науковців. Ще у 1995 році вони виявили, що жінки з аргентинських Анд мають незвичайну здатність переробляти миш’як.
Коли миш’як потрапляє до організму, ферменти перетворюють його на різні сполуки. Одна з проміжних форм, монометильований миш’як, є особливо токсичною. Інша форма, диметильований миш’як, легше виводиться із сечею. У мешканців Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес виявили меншу кількість токсичної сполуки та більшу кількість тієї, що швидше виводиться з організму.
Для дослідження вчені зібрали зразки ДНК 124 жінок із цього регіону та проаналізували мільйони генетичних маркерів. Потім результати порівняли з геномними даними населення Перу та Колумбії.
Читайте также: Хибний винуватець. Вчені пояснили, чому Ель-Ніньо не є причиною смертоносної спеки в Європі
Особливу увагу приділили гену AS3MT, який бере участь у переробці миш’яку. Поруч із ним виявили групу генетичних варіантів, що значно впливають на цей процес. У жителів Сан-Антоніо-де-лос-Кобрес такі варіанти зустрічалися значно частіше, ніж у споріднених за походженням груп населення Перу та Колумбії.
На думку дослідників, ці генетичні особливості допомагають ефективніше перетворювати миш’як на форми, які організм може безпечніше виводити, зменшуючи накопичення найбільш токсичних сполук.
Учені зазначають, що небагато людських спільнот у світі зазнавали такого тривалого впливу високих концентрацій миш’яку. Тисячоліття життя в таких умовах могли сприяти природному добору людей із підвищеною стійкістю до його шкідливої дії.
Подальші дослідження свідчать, що подібні генетичні ознаки можуть бути поширені й серед інших населень Анд, які поколіннями жили в умовах підвищеного вмісту миш’яку у воді.
Читайте также: Нова гіпотеза. Масові вимирання на Землі могли спричиняти космічні об’єкти, що пролітали поруч
- Несподівано. Генетика відіграє велику роль у здатності до навчання
- Генетика та метаболізм. Нове дослідження розкриває зв’язок кави із діабетом
- Не лише ознака старіння. Генетики з’ясували, чим небезпечне зникнення Y-хромосоми у чоловіків