9 Липня, 2026

Меню для літаючого ящера. Молекулярний аналіз довів, що птерозаври полювали на кальмарів

Знахідка, опублікована в науковому журналі iScience, не лише демонструє унікальний механізм консервації м’яких тканин, а й уперше на молекулярному рівні проливає світло на раціон харчування цих гігантських літаючих рептилій.

Читайте также: Навчилися у природи. Нова технологія дозволяє дронам прогнозувати власні несправності

Реклама

Унікальний фрагмент лівого крила було знайдено в нижньокрейдовій формації Ромуальдо в Бразилії. Цей регіон відомий у світі завдяки особливим умовам фосилізації: стародавні останки тут укладені в карбонат кальцію, що дає змогу з дивовижною точністю фіксувати найдрібніші деталі, включно з внутрішніми органами та тонкими кістковими структурами. За словами професора Кліті Грайса з Університету Кертіна, ця скам’янілість є справжньою капсулою часу, яка вперше в історії молекулярної палеонтології зберегла органічні біомаркери літаючого ящера.

Як з’ясували вчені, після смерті птерозавр опустився на морське дно, де в умовах низького вмісту кисню та високої концентрації сірководню розпочався каскадний процес мінералізації. Кістки крил рептилії були порожнистими, як у сучасних птахів, що дозволило мінералам формуватися безпосередньо всередині них. Ключову роль у цьому відіграли сіркоокислювальні бактерії. Вони розщеплювали м’які тканини та жири, запустивши специфічний хімічний процес, який законсервував структуру тіла на понад 100 мільйонів років.

Читайте также: Південнокорейський прорив. Samsung та SK Hynix інвестують $518 млрд у виробництво чіпів для ШІ

Дослідження виявленої складної суміші стероїдних біомаркерів підтвердило, що раціон птерозавра був різноманітним і включав як наземну, так і морську їжу. Знайдені молекули чітко вказують на те, що основу його меню складали риба та головоногі моллюски, зокрема кальмари. Автори роботи наголошують, що відкриття підтверджує важливу роль мікроорганізмів у формуванні лагерштеттів — особливих типів поховань із винятковим збереженням органіки, що відкриває нові можливості для вивчення глибокої давнини.

Читайте также: 24 метри жаху. Музейний працівник у Копенгагені знайшов загублені хребці мегалодона

Автор admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *