Точка відліку. Науковці визначили вік, після якого фізична форма починає неминуче погіршуватися

Згідно з даними, опублікованими в Journal of Cachexia, Sarcopenia and Muscle, пік фізичної форми та сили припадає на вік близько 35 років, після чого починається поступове, а згодом стрімке зниження показників, незалежно від спортивних звичок.

Читайте также: Для різних застосувань. Нова технологія 3D-друку дозволяє м’яким роботам згинатися й крутитися

Науковці використали дані Шведського когортного дослідження фізичної активності(SPAF), яке відстежувало стан одних і тих самих учасників з 1974 року. Вимірювання проводилися п’ять разів: у віці 16, 27, 34, 52 та 63 років. Такий лонгітюдний підхід дозволив побачити реальну картину вікових змін, яку попередні короткострокові дослідження часто недооцінювали.

Основні висновки дослідження демонструють що м’язова витривалість та аеробна здатність досягають максимуму в період між 26 та 36 роками. Після цього вони знижуються спочатку на 0,3−0,6% на рік, а після 50 років темпи падіння прискорюються до 2,5% щорічно. Щодо м‘язової сили: тут спостерігається статева різниця — жінки досягають піка раніше, у 19 років, тоді як чоловіки — у 27. До 63 років загальне падіння фізичних можливостей учасників становить від 30% до 48% порівняно з їхніми найкращими показниками.

Попри те, що старіння пов’язане з прогресуючим зменшенням м’язової маси скелетних м’язів, дослідники мають і добрі новини. Марія Вестерсталь, провідна авторка дослідження, наголошує, що хоча зупинити процес старіння неможливо, його можна суттєво сповільнити. Ті, хто вів активний спосіб життя у підлітковому віці(близько 16 років), зберігали вищі показники сили та витривалості протягом наступних десятиліть.

Читайте также: Крадіжка здобичі та зміна меню. Вчені розкрили таємне життя пум поруч із вовками

Важливим відкриттям стало те, що активність у зрілому віці також має значення. Люди, які почали регулярно займатися спортом вже будучи дорослими, змогли покращити свої фізичні можливості приблизно на 10%. Це підтверджує тезу про те, що фізична культура є критично важливою на будь-якому етапі життя для збереження мобільності та здоров’я в старості.