Пташиний грип штаму H5N1 офіційно вбив перших диких тварин в Антарктиді

Жертвами першого задокументованого спалаху стали понад 50 поморників(скуа) — великих хижих морських птахів, чия звичка до падальництва, за іронією долі, зробила їх найбільш вразливими до вірусу, пише SciTechDaily.

Читайте также: Не лише ПО, а й креслення. У Китаї відкрили вихідний код першого повноцінного гуманоїдного робота Roboto Origin

Хоча перші тривожні сигнали надійшли ще на початку 2024 року, лише зараз вчені отримали неспростовні докази. «Ми знали про наявність інфекції у тварин, але це перше дослідження, яке доводить, що вони загинули саме від вірусу», — наголошує співавтор роботи Ральф Ванстрелс, ветеринар One Health Institute при UC Davis. Він підкреслює, що на початкових етапах епідемії така диференціація причин смерті є критично важливою.

У березні 2024 року наукова група на борту судна S/V Australis провела ретельний моніторинг десяти локацій — від Шетландських островів до Антарктичного півострова. Дослідники шукали сліди вірусу в пінгвінів Аделі та морських котиків, проте головний удар припав на поморників.

«З розвитком експедиції швидко стало очевидно, що головною жертвою стали саме поморники», — згадує Ванстрелс. Найбільше масове вимирання зафіксували на острові Бік. Маттео Єрволіно, провідний автор дослідження, ділиться важкими враженнями: «Я міг на власні очі бачити вплив, який цей вірус може мати на ці популяції».Симптоми у заражених птахів Ванстрелс описує як «кризу тваринних страждань». H5N1 атакує центральну нервову систему, спричиняючи дезорієнтацію: птахи плавають колами, врізаються у скелі або безпорадно падають з неба.

Історія цього вірусу — це шлях від ферми в Китаї 1996 року до найтехногеннішої екологічної катастрофи сучасності. Вірус уже знищив понад 400 мільйонів домашніх птахів і перекинувся на десятки видів ссавців: від лисиць до ведмедів та морських левів. Професор Тейс Кейкен з Erasmus MC зауважує: «Ми дозволили вірусу вислизнути крізь пальці, коли він тільки з’явився у птахівництві. Тепер він закріпився у диких популяціях на всіх континентах, окрім Океанії».

Читайте также: Фітнес для психіки. Бразильські вчені з’ясували, чому спортивні люди краще контролюють гнів

Проблема ускладнюється тим, що ми не знаємо точної кількості населення Антарктики. Останній перепис поморників проводився ще у 80-х роках минулого століття. Без актуальних цифр неможливо осягнути, наскільки критичною є втрата навіть 50 особин.

«Все вказує на те, що цей вірус поширюватиметься далі. Якщо ніхто не буде спостерігати, ми не дізнаємося, що відбувається», — резюмує Кейкен.