Народження гіганта. Як катастрофічне зіткнення сформувало кільця Сатурна та його загадковий Титан

Найбільше питань викликав Титан — єдиний місяць із щільною атмосферою, та Гіперіон, що нагадує пористу губку. Нове дослідження групи астрономів під керівництвом Матії Чука з Інституту SETI пропонує радикально новий сценарій: усе, що ми бачимо сьогодні, є результатом катастрофічного зіткнення та подальшого злиття двох великих супутників, яке сталося близько 100 мільйонів років тому.

Читайте также: «Заблокувати контент з України»: Кремль нарешті озвучив головну вимогу до Telegram

Довгий час головною загадкою вважався аномальний нахил осі Сатурна, що становить 26,7 градуса. Початкова теорія стверджувала, що планета перебувала в гравітаційному резонансі з дальнім Нептуном, який поступово«завалював» гіганта на бік. Проте детальні вимірювання місії Cassini показали, що внутрішній розподіл маси Сатурна інакший, ніж вважалося раніше. Це автоматично виводить планету з резонансу. Отже, щось масивне мало виштовхнути Сатурн із цього балансу, одночасно перерозподіливши масу всередині системи.

Вчені висунули гіпотезу про існування втраченого крижаного супутника під назвою Хризаліда. Згідно з результатами комп’ютерних симуляцій, цей об’єкт став нестабільним через гравітаційний вплив Титана і замість того, щоб просто розпастися біля поверхні планети, на величезній швидкості врізався в сам Титан. Це зіткнення буквально«перезавантажило» систему. До удару Титан міг нагадувати безповітряний і поцяткований кратерами супутник Юпітера Каллісто. Катастрофа повністю оновила його поверхню, вивільнивши з надр гази, що сформували нинішню азотну атмосферу, і стерши сліди давніх ударів.

Ключовим доказом цієї теорії виявився Гіперіон. Його дивна пориста структура та специфічний орбітальний резонанс із Титаном свідчать про те, що цей місяць є відносно молодим утворенням. Симуляції показують, що під час злиття Хризаліди з Титаном у космос було викинуто хмару уламків, частина яких з часом злиплася, утворивши Гіперіон саме там, де він зараз перебуває.

Читайте также: Важлива якість, а не кількість їжі. Гарвардські вчені визначили, яка дієта краща для серця

Крім того, зміна орбіти Титана після удару викликала справжній хаос серед внутрішніх місяців середнього розміру. Вони почали стикатися між собою, а крижаний пил від цих катастроф розсіявся навколо Сатурна, сформувавши його знамениті кільця.

Ця гіпотеза також пояснює дивну орбіту Япета, яка нахилена під кутом понад 15 градусів до екватора планети. Гравітаційний«удар» від зміщення Титана був настільки потужним, що збив із курсу навіть віддалені об’єкти. Поки що цей сценарій залишається теоретичним, але місія NASA Dragonfly, яка вирушить до Титана у 2028 році, має всі шанси знайти прямі геологічні докази цього глобального оновлення поверхні.