Незвичайна трансформація WOH G64. Вчені сперечаються про майбутнє однієї з найбільших зірок Всесвіту

Радіус цього космічного гіганта у понад 1500 разів перевищує сонячний, проте останні спостереження вказують на драматичні зміни, що можуть передвіщати швидку загибель об’єкта.

Читайте также: Охолодити Землю. Чи здатна сонячна геоінженерія зупинити глобальне потепління

Група дослідників під керівництвом Гонсало Муньоса-Санчеса з Національної обсерваторії Афін проаналізувала дані за 2013−2014 роки та дійшла висновку, що зірка здійснила різкий перехід із фази червоного надгіганта у значно гарячіший стан жовтого гіпергіганта. Згідно з їхнім звітом, опублікованим у журналі Nature Astronomy у 2024 році, зірка зменшилася в розмірах приблизно до 800 радіусів Сонця, що свідчить про скидання частини зовнішніх оболонок. Такий еволюційний стрибок вважається рідкісним явищем, яке часто передує перетворенню зірки на наднову з подальшим колапсом ядра.

Проте свіжіші дані, отримані на початку 2026 року, ставлять цю гіпотезу під сумнів. Астрономи Якко ван Лоон та Кейїчі Онака, використовуючи Південноафриканський великий телескоп(SALT), виявили в атмосфері WOH G64 сліди оксиду титану. Ця молекула може існувати лише у відносно прохолодних умовах, притаманних саме червоним надгігантам. На думку вчених, об’єкт насправді ніколи не покидав свого початкового стану, а ілюзія «пожовтіння» могла бути викликана присутністю поруч гарячої зірки-компаньйона.

Взаємодія між двома зірками у подвійній системі створює складне середовище з викидами речовини, пилу та газів, що може викривляти спектральні дані. Подібні явища вже спостерігалися раніше, зокрема під час аномальних спалахів Бетельгейзе, коли її яскравість раптово впала майже на чверть.

Читайте также: Як обрати пилосос саме для вашого будинку. ТОП 10 основних порад

Наразі дослідники погоджуються в одному: WOH G64 перебуває на заключному етапі свого життєвого циклу. Чи є її поточна поведінка ознакою неминучого вибуху, чи це лише тимчасова дестабілізація через вплив сусіда — покажуть подальші спостереження. Ця система залишається унікальною лабораторією для вивчення фінальних акордів еволюції масивних світил, чия маса у 8−30 разів перевищує масу нашого Сонця.