Екстремальний кліматичний період. Вчені виявили, що давня морська сіль могла посилити глобальне зледеніння Землі

Про це пише видання Interesting Engineering.

Йдеться про період приблизно від 720 до 635 мільйонів років тому. Тоді, за оцінками вчених, льодовики поширилися від полюсів до тропіків і могли вкривати більшу частину океанів і континентів. Про це свідчать стародавні породи, знайдені в районах, які нині мають теплий клімат: у них збереглися характерні сліди давніх льодовиків.

Читайте также: Сини Трампа інвестували у виробника дронів, що планує отримати українські технології — WSJ

Раніше дослідники пояснювали посилення похолодання так званим ефектом льодового альбедо. Коли площа льоду збільшується, він відбиває більше сонячного світла назад у космос. Через це планета поглинає менше тепла, і лід може поширюватися ще далі.

Однак нове дослідження показує, що цей механізм міг бути не єдиним. Науковці припускають, що додаткову роль відігравала сіль, яка залишалася на поверхні морського льоду.

Коли морська вода замерзає, більшість солі не входить до структури кристалів льоду. Вона витісняється і накопичується у маленьких кишенях дуже солоного розчину, так званого розсолу. У дуже холодних умовах цей розсіл може кристалізуватися і залишати тверду сіль.

Дослідники вважають, що під час цієї фази Землі такий процес міг відбуватися на великих площах морського льоду, відкритого для атмосфери. Ще один важливий процес — сублімація, коли лід переходить одразу у водяну пару, минаючи стадію танення. У сухому та дуже холодному кліматі значні ділянки льоду могли поступово зникати саме так.

Коли це відбувалося, сіль, яка була всередині льоду, залишалася на поверхні у вигляді дрібних кристалів. Вони утворювали світлий шар, який добре відбиває сонячне світло. Через це загальна яскравість планети могла збільшитися, а кількість тепла, що залишалася на поверхні, — зменшитися. У результаті формувалося ще більше льоду.

Щоб перевірити, наскільки важливим міг бути цей ефект, дослідники з UiT — Арктичного університету Норвегії — додали до простої кліматичної моделі механізм, який вони назвали«сольовим альбедо-зворотним зв’язком».

Читайте также: Microsoft: хакери застосовують штучний інтелект на всіх етапах атак

Моделювання показало, що коли сіль починала накопичуватися на поверхні льоду, вона посилювала охолодження, яке вже відбувалося на ранніх етапах глобального зледеніння. Іншими словами, шар солі працював як додатковий фактор, що допомагав Землі перейти у ще холодніший стан.

Також модель показала, що така солона поверхня могла ускладнювати подальше потепління. У сценарії з сольовими відкладеннями планеті потрібно було значно сильніше нагрітися, щоб почалося танення льоду.

За словами авторів дослідження, у моделі виникають два можливі стани: один із шаром соляних кристалів на льоду і один без нього. Варіант із соляним шаром виявився значно холоднішим.

Вчені також зазначають, що саме такий холодніший стан може краще відповідати геологічним даним неопротерозойської ери, коли, ймовірно, і відбувалися події.

У майбутньому дослідники планують перевірити цей механізм за допомогою складніших кліматичних моделей, щоб з’ясувати, як він працює в більш реалістичних умовах.