Автор admin 
Він зберігся настільки добре, що на червоній шкірі й досі можна розгледіти найдрібніші візерунки та декор. Це взуття належало представниці культури саків — кочових племен, які колись панували в євразійському степу, пише Аrkeonews.
Читайте также: Штучні помічники. Picsart запустив маркетплейс ШІ-асистентів для креаторів
Те, що шкіряна річ не згнила за 2300 років, — чиста випадковість. Після поховальної церемонії в дерев’яну камеру кургану просочилася вода. Через суворий клімат Алтайських гір вона замерзла, перетворивши поховання на герметичну льодову камеру. Вічна мерзлота спрацювала як природний морозильник, зупинивши розпад органіки. Завдяки цьому ми бачимо чобіт майже таким, яким він був у день поховання: зі збереженим кольором та формою.
Найбільше дослідників вразила підошва. Цей чобіт інкрустований бісером, кристалами піриту та фольгою. Підошва має складний геометричний орнамент, який виблискував на сонці або при вогні багаття.
Читайте также: Для складних завдань. Nvidia запускає нові чипи та платформи для прискорення штучного інтелекту
Це породило дві основні теорії. Можливо, кочівники часто сиділи на підлозі або на килимах, підібравши під себе ноги. У такому положенні підошви було видно всім присутнім, тож такий декор міг бути символом високого походження жінки.
Можливо, чобіт ніколи не торкався землі й був виготовлений суто для похорону. Це пояснює відсутність слідів зносу та таку кількість дрібних деталей, які б просто відвалилися під час ходьби.
Читайте также: Перша у світі технологія 4D-друку. Корейські вчені створили мінікопію історичного храму з сірки