Нове дослідження морського радіоеколога Джастіна Гвінна та його колег підтверджує, що через три десятиліття після катастрофи ядерний реактор судна поступово руйнується, періодично викидаючи в океан хмари радіоактивних матеріалів. Об’єкт лежить на дні на глибині 1680 метрів, несучи в собі не лише реактор, а й дві ядерні торпеди.
Читайте также: Не тільки піраміди. Археологи виявили, що мая мали ринки задовго до приходу європейців
За допомогою глибоководного апарата Ægir 6000 вчені зафіксували видимі шлейфи викидів, що просочуються крізь вентиляційні труби та пошкоджений корпус у районі реакторного відсіку. Аналіз проб води виявив шокуючі цифри: рівень ізотопів стронцію та цезію поблизу судна перевищує типові показники для цього регіону у 400 000 та 800 000 разів відповідно. Також було зафіксовано підвищені концентрації урану та плутонію, що прямо вказує на активну корозію ядерного палива всередині установки.
Попри ці тривожні показники, дослідники зазначають, що радіоактивні ізотопи швидко розбавляються величезним об’ємом морської води. Вже за кілька метрів від корпусу рівень забруднення різко падає. На даний момент місцева екосистема, зокрема губки та корали, що ростуть прямо на уламках, не демонструє явних ознак деформацій. Крім того, герметизація торпедного відсіку, проведена ще у 1994 році, залишається надійною, що запобігає витоку збройового плутонію.
Читайте также: Проєкт Ran II. Шведські вчені готують найрозумнішу субмарину для дослідження глибин Антарктиди
Однак вчені попереджають, що з часом структурна цілісність субмарини погіршуватиметься, а процеси корозії всередині реактора можуть прискоритися. Ситуація потребує постійного моніторингу, оскільки будь-які ремонтні роботи на такій глибині є надзвичайно складними.
Вивчення Комсомольца має вирішальне значення для розуміння ризиків від інших затонулих або скинутих ядерних реакторів в Арктиці та прогнозування наслідків майбутніх аварій з атомними суднами.
Читайте также: Єдина система. Стартап Gimlet Labs залучив $80 млн на технологію, що пришвидшує роботу ШІ
