Автор admin 
Вебб бачить їх у настільки глибокому минулому, що світло від них йшло до нас майже всю історію Всесвіту. Спочатку в науковій спільноті панував консенсус: це ненажерливі чорні діри в самому зародку, які активно поглинають матерію навколо себе.
Читайте также: Ведмідь напав на бика у Чорнобилі. Науковці вперше зафіксували атаку хижака на здичавілу худобу
Проте свіже дослідження пропонує зовсім інший сценарій, де замість космічних монстрів на сцені з’являються гігантські «пологові будинки» для тисяч зірок.
Традиційна версія про надмасивні чорні діри виглядала цілком логічно, адже тільки такий потужний двигун міг би видавати стільки енергії з настільки крихітної області простору. Але чим більше вчені придивлялися до спектра цих цяток, тим більше виникало запитань.
Вони просто не вписувалися в характеристики жодної відомої популяції чорних дір. Саме тому команда дослідників висунула зухвалу гіпотезу: перед нами не зародки дір, а кулясті зоряні скупчення в момент їхнього найбільш бурхливого та хаотичного формування.
Якщо прибрати чорну діру з центру, постає питання — що тоді світить так яскраво? Автори нової роботи припускають, що серцем цих об’єктів є гіпотетичні надмасивні зірки. Це справжні левіафани, які за розмірами та яскравістю на порядки перевищують будь-яку зорю в нашому сучасному оточенні. Вони живуть недовго за космічними мірками, але встигають стати свого роду«маяками», навколо яких збирається все зоряне скупчення. Саме присутність такої екстремальної зорі пояснює дивний V-подібний спектр цяток, який раніше збивав астрономів із пантелику.
Читайте также: За зразком шовкопряда. Новий робот відчуває запах навіть після втрати одного сенсора
Краса цієї нової теорії полягає в тому, що цифри нарешті починають сходитися. Кількість цих червоних цяток на певну одиницю об’єму простору майже ідеально збігається з кількістю кулястих скупчень, які ми бачимо в нашому«місцевому» Всесвіті сьогодні. Схоже, ми нарешті знайшли дитячі фотографії об’єктів, які зараз знаємо як старі й поважні зоряні родини. До того ж час появи цих цяток ідеально збігається з епохою формування найдавніших структур у Всесвіті.
Звісно, поки що це лише красива теорія, і в ній вистачає шорсткостей. Наприклад, спостереження показують, що ці цятки трохи холодніші та яскравіші, ніж пророкують нинішні математичні моделі надмасивних зірок.
Можливо, в гру вступають потужні зоряні вітри, які ми ще не навчилися правильно прораховувати в таких екстремальних масштабах. Також вченим доведеться суттєво оновити моделі атмосфер зірок, щоб зрозуміти, як поводиться світло при температурах нижче 7000 Кельвінів у таких специфічних умовах.
Читайте также: Безперервна робота. Hyundai разом з американською компанією створять гуманоїдних роботів-зварювальників