Автор admin 
Цей стан називається мізофонією, і тривалий час його вважали простою примхою характеру. Але свіжі дослідження доводять, що проблема лежить набагато глибше — у самій структурі нашого мозку та генетиці.
Читайте также: Дата відставки відома. Тім Кук залишає посаду CEO Apple, компанію очолить Джон Тернус
Клінічний психолог Оксфордського університету Джейн Грегорі зазначає, що за даними опитувань, на мізофонію може страждати кожен п’ятий. Це не просто надмірна чутливість, а нездатність мозку відфільтрувати звуки ковтання чи дихання. Для людини з цим розладом такі шуми сигналізують про глибоку емоційну загрозу, яку інші просто не помічають.
Команда психіатра Дірка Сміта з Амстердамського університету проаналізувала масиви генетичних даних і виявила, що мізофонія тісно переплетена з генами, які відповідають за розвиток ПТСР, депресії та тривожних розладів. Це означає, що схильність до посттравматичного стресу автоматично підвищує шанси на розвиток непереносимості звуків. Дослідження 2026 року підтвердило: 65% людей з мізофонією мають й інші психологічні діагнози.
Читайте также: Космічний конвеєр SpaceX. Чергова партія Starlink успішно виведена на орбіту
Нейробіологічно це виглядає так: коли виникає «звук-тригер», у мозку спалахує центр загрози — передня острівцева кора. У звичайної людини мозок швидко розуміє, що небезпеки немає, і перемикається. У мізофоніка ж увага«застряє» на подразнику. Це явище називають порушенням афективної гнучкості. Мозок не може змінити когнітивну передачу і нескінченно прокручує негативну емоцію, заганяючи людину в цикл роздумів і гніву.
Цікаво, що вчені спростували зв’язок мізофонії з аутизмом. Генетично це абсолютно різні стани. Також мізофонія відрізняється від гіперакузії, при якій боляче від гучних звуків — тут реакція залежить від самого типу звуку, а не від його гучності. Натомість понад 40% пацієнтів скаржаться на постійний дзвін у вухах(тинітус).
Читайте также: Простий аналіз крові. Хворобу Альцгеймера можна передбачити за десятиліття до симптомів — науковці