Автор admin 
Про це повідомляє Space.com.
Команда дослідників під керівництвом Імке де Патер об’єднала інфрачервоні дані космічного телескопа Джеймс Вебб зі старішими спостереженнями космічного телескопа Габбл та обсерваторії ім. В. М. Кека на Гаваях. Так астрономи отримали перший повний спектр відбиття найвіддаленіших кілець мю(𝛍) та ню(𝛎) — вперше їх помітили в період між 2003 та 2005 роками.
Читайте также: Фундамент життя. Curiosity виявив на Марсі молекули, що передують появі ДНК
Спектр відбиття дав науковцям підказки щодо природи кілець. Мю має виражений синій відтінок, що вказує на присутність дуже дрібних частинок. Кільце ню ж червонувате, а це чітко свідчить про наявність великої кількості пилу.
«Розшифровуючи світло від цих кілець, ми можемо простежити як розподіл розмірів їхніх частинок, так і склад, що проливає світло на їхнє походження, пропонуючи нове розуміння того, як сформувалися та еволюціонували система Урана та подібні до неї планети», — зазначає де Патер.
Дослідження, результати якого опублікували 16 квітня у виданні Journal of Geophysical Research: Planets, показало, що кільце мю складається з частинок водяного льоду. Їхнім джерелом виявився Маб — крижаний супутник неправильної форми завширшки 12 кілометрів, відкритий у 2003 році.
Читайте также: Шумахер Сейчас: Текущая Жизнь и Состояние Легенды Формулы-1
Водночас кільце ню виявилося значно бруднішим, оскільки 10−15% його складу припадає на багаті вуглецем органічні сполуки, характерні для холодних регіонів зовнішньої Сонячної системи.
«Матеріал кільця ню походить від ударів мікрометеоритів і зіткнень між невидимими кам’янистими тілами, багатими на органічні матеріали, які повинні обертатися між деякими з відомих супутників», — додає де Патер. «Одне з цікавих питань полягає в тому, чому батьківські тіла, що є джерелом цих кілець, настільки відрізняються за складом»
Вчені припускають, що навколо Урана обертається ще більше невідкритих супутників на додаток до 29 вже відомих. Також астрономи помітили незначні зміни яскравості кільця мю, причини яких поки що залишаються незрозумілими.
Читайте также: Британська розвідка б’є на сполох. Близько 100 країн світу мають шпигунські програми для кібератак