Дослідження уламків. Вчені підтвердили, що римські моряки ремонтували кораблі просто під час плавання

Про це пише видання Gizmodo.

У науковій роботі описано, як аналіз пилку, що зберігся в залишках покриття корабля Ilovik-Paržine 1, допоміг встановити склад і походження матеріалів для гідроізоляції. Через те, що органічні речовини швидко руйнуються, раніше було складно зрозуміти технології будівництва стародавніх суден. Тому вчені поєднали археологію, хімію та палінологію — науку про пилок.

Читайте также: Василь Ратушний Брат Романа Ратушного: жизненный путь и общественная деятельность

Дослідники підтвердили, що римські кораблебудівники використовували складні методи захисту від води і регулярно оновлювали покриття, щоб судна довше залишалися придатними до плавання.

Такий підхід дозволяє виявити різні етапи ремонту і технічні відмінності у використанні матеріалів для гідроізоляції, пояснили співавтори дослідження Армель Шарріє та Квентен Куїлебо. За їхніми словами, це допомагає точніше інтерпретувати дані і розширювати можливі пояснення.

Корабель Ilovik-Paržine 1 знайшли у 2016 році, і відтоді його активно досліджують. Раніше вчені зосереджувалися переважно на конструкції та віці судна. Під час цих робіт вони помітили товстий шар органічного покриття як зовні, так і всередині корпусу.

Органічні археологічні матеріали дають багато важливої інформації про побут, їжу, одяг і технології минулих суспільств, пояснили дослідники. Але такі матеріали рідко зберігаються, тому знайдене покриття стало рідкісною можливістю для аналізу.

Читайте также: Космічний релікт. Комета 3I/ATLAS виявилася вдвічі старшою за Сонце

Під час дослідження вчені встановили, що покриття містило зопіссу — суміш соснової смоли та бджолиного воску, яку описував Пліній Старший. Хімічний аналіз підтвердив це, а пилок допоміг визначити, де і коли проводили ремонти.

Зокрема, бджолиний віск і смола робили покриття гнучкішим і міцнішим. Пилок показав, що корабель проходив через різні місцевості — від густих лісів з дубом, сосною, оливковими деревами і ліщиною до зон біля води з вільхою та ясенем.

У зразках виявили 4−5 шарів покриття, нанесених у різний час і в різних місцях. Це дозволило дослідникам приблизно відтворити маршрут корабля в Адріатичному морі і визначити, де саме його ремонтували.

Також вчені зазначили, що найдавніше використання зопісси датується кінцем VII століття до нашої ери і пов’язане з давньогрецькою традицією. Це свідчить про поширення технічних знань і обмін технологіями в Середземноморському регіоні.

Читайте также: Сестра Тараса Цимбалюка: биография, личная жизнь и профессиональная деятельность