Початковий етап розвитку. У давньому місті Петра знайшли рідкісну 116-метрову свинцеву трубу

Про це пише видання Interesting Engineering.

Автори зазначають, що знахідки дозволяють уперше перейти від умовних схем до точного уявлення про те, як працювала водна система міста.

Читайте также: Рекорд у «Сколівських Бескидах»: тут мешкає найбільша популяція зубрів у Карпатах

Акведук Айн-Барк подавав воду не одним, а двома основними каналами. Один із них був свинцевим, що пов’язують з елліністичними інженерними традиціями. Такий матеріал дозволяв транспортувати воду під тиском і був зручним для складного гірського рельєфу, де вода підіймалася й опускалася разом із перепадами висот.

Петра, відома своєю висіченою в скелях архітектурою, розташована в посушливій місцевості. Завдяки продуманій системі збору й розподілу води місто змогло існувати як повноцінний і «родючий» міський центр. Дослідники вказують, що саме інженерні рішення у сфері водопостачання стали основою розвитку Петри.

Під час розкопок на ділянці площею близько 2 500 квадратних метрів у масиві Джабаль аль-Мадхбах археологи також виявили великий резервуар, перекритий високою дамбою, дві цистерни та сім басейнів різного розміру. Вони були з’єднані з каналами для дощової води, вирізаними безпосередньо в скелі.

Одна з дамб мала незвичну ступінчасту форму, яка зменшувала тиск води на споруду. Це свідчить про високий рівень розуміння гідротехніки у давніх інженерів.

Читайте также: Масивні, але невидимі. У Чумацькому Шляху можуть бути приховані великі згустки темної матерії

На наступному етапі воду розподіляли вже через теракотові труби та відкриті канали до спеціального розподільчого вузла з двома виходами. Звідти вода надходила до різних частин міста. За даними дослідників, від свинцевих труб могли відмовитися через складніше обслуговування, на користь простішої теракоти.

Вчені вважають, що саме свинцева система забезпечила початковий етап розвитку міста, зокрема подачу води до Великого храму та комплексу садів і басейнів.

Археологи планують повністю промапувати маршрут акведука Айн-Барк і прилеглі ділянки. Це має дати чітке уявлення про те, як інженери планували й реалізували одну з найскладніших водних систем античного світу.