Справжня скарбниця. У ядрі Землі можуть бути приховані запаси водню, як у десятка світових океанів

Згідно з дослідженням, опублікованим 10 лютого 2026 року в журналі Nature Communications, у земному ядрі може переховуватися водень у кількості, еквівалентній десяткам світових океанів. Ці приховані ресурси не лише змінюють наше уявлення про будову планети, а й безпосередньо впливають на глобальні геологічні процеси.

Читайте также: Залізна пастка для вуглецю. Звичайна іржа рятує планету від потепління — науковці

Геодинамік Мотохіко Мураками з Цюрихського технологічного інституту пояснює, що водень не існує в ядрі в рідкому стані. Однак, піднімаючись крізь мантию, він вступає в реакцію з киснем, який є одним із найпоширеніших елементів у мантійних породах, і перетворюється на воду. Цей процес суттєво полегшує плавлення гірських порід, сприяючи утворенню магми та підживлюючи вулканічну активність на поверхні.

Для підтвердження цієї гіпотези команда науковців застосувала унікальний експериментальний метод. Використовуючи штучні фрагменти ядра — частинки заліза, поміщені у воднемісне скло, — дослідники відтворили екстремальні умови земних глибин. Зразки стиснули за допомогою потужного алмазного преса та нагріли лазером до температури 4826°C. У таких умовах матеріали розплавилися, імітуючи стан магматичного океану, яким була рання Земля під час формування ядра.

Після швидкого охолодження вчені виявили в структурі заліза специфічні мікроутворення, де кремній та водень містилися в рівних пропорціях. Спираючись на дані, що земне ядро містить від 2% до 10% кремнію за масою, дослідники розрахували вміст водню. За новими оцінками, він становить від 0,07% до 0,36% ваги ядра. У перерахунку на об’єм води це становить неймовірну кількість — від 9 до 45 світових океанів.

Читайте также: Поки лише у США. Google запустив центр конфіденційності для захисту даних і видалення інтимних фото

Це відкриття дає змогу вченим точніше змоделювати еволюцію планети. Наявність таких колосальних запасів водню в металевому серці Землі вказує на те, що значна частина води потрапила в структуру планети ще на етапі її зародження, а не була занесена виключно кометами чи астероїдами. Подальші дослідження допоможуть з’ясувати, як саме ці глибокі резервуари регулюють довготривалу стабільність земної поверхні та її придатність для життя.