Нове відкриття. На Марсі знайшли механізм, який міг пояснити втрату води

Про це пише видання Science Alert.

Нове дослідження, яке аналізує дані щонайменше шести інструментів на трьох космічних апаратах, показало, що пилові бурі піднімають воду в атмосферу Марса, де її постійно руйнує ультрафіолетове випромінювання.

Читайте также: Спорт проти депресії. Масштабне дослідження підтвердило ефективність тренувань

Експерти вважають, що колись на поверхні Марса було достатньо води, щоб покрити більшість планети шарами завтовшки сотні метрів. Це розрахували за допомогою співвідношення дейтерію та водню(D/H). Дейтерій — важчий ізотоп водню — зберігається в молекулах води краще, ніж легкий водень, який піднімається в атмосферу і виноситься сонячним вітром. На Марсі співвідношення D/H у 5−8 разів більше, ніж на Землі, що дозволяє припустити, що вода колись покривала поверхню планети товстим шаром, можливо у вигляді льоду.

Щоб зрозуміти, куди пішла вода, важливо враховувати сезони Марса. Планета має осьовий нахил, як Земля, і тому є пори року. Але орбіта Марса більш еліптична, тому одне літо, коли планета ближче до Сонця, набагато тепліше за інше, коли вона далі. Раніше вчені вважали, що вода потрапляє в атмосферу тільки під час тепліших південних літ.

Проте нове дослідження показало, що втрати води відбуваються і в північній півкулі під час потужних пилових бур, які піднімають воду високо в атмосферу. Під час таких бур температура середніх шарів атмосфери зростає приблизно на 15 °C, через що не формуються льодові хмари, які зазвичай утримують воду. Вода піднімається вище, де руйнується під дією ультрафіолету.

Читайте также: Spotify: наші найкращі програмісти «не написали жодного рядка коду з грудня»

Вчені відзначають, що сильна буря в північній півкулі, зафіксована в 2022—2023 роках, спричинила той самий процес руйнування води, що й під час південних літ. Це доводить, що пилові бурі могли викидати воду в атмосферу протягом усього року, а не тільки в окремі періоди.

Дослідники також зазначають, що в минулому нахил осі Марса міг бути більшим, що робило північні літа теплішими і сприяло формуванню таких бур. Це пояснює розбіжність між кількістю води, яка є зараз, і тією, що колись покривала планету, а також механізми її зникнення.