Чому ми ненавидимо змій? Вчені знайшли причини у вихованні дітей

Виявилося, що використання негативної або об’єктивізуючої мови під час згадок про цих плазунів безпосередньо формує упереджене ставлення. Водночас науковці запевняють: достатньо лише мінімального втручання, щоб«вакцинувати» дитину проти безпідставної неприязні до плазунів.

Читайте также: Кінець епохи довгих заряджань. Китайські вчені розробили нову молекулярну структуру електроліту, що прискорює рух іонів

Результати роботи мають фундаментальне значення для сучасної екології. Співавтор дослідження Джефф Лаукс з Університету штату Орегон пояснює, що попри важливу роль змій у балансі екосистем, людство традиційно відчуває до них огиду.

За даними Міжнародного союзу охорони природи, понад 450 видів змій перебувають під загрозою зникнення, проте суспільна підтримка програм із відновлення їхніх популяцій є вкрай низькою саме через загальну ненависть до цих істот.

Лаукс зазначає, що дитинство — це критичний період для формування ставлення до тварин. У західному суспільстві змії мають вкрай негативну репутацію та часто стають жертвами непорозумінь. Попередні розвідки показують, що 54% людей відчувають певну тривогу під час зустрічі з ними, а середній американець має стійке негативне ставлення до цих плазунів. Статистика навіть вказує на те, що водії в США нерідко навмисно намагаються переїхати змію на дорозі.

Під час експерименту Лаукс та його колега Дені Бучко з Університету Реджайни вивчали коріння цієї антипатії на прикладі п’ятирічних дітей. Дослідники використовували«індукційне завдання», щоб визначити, наскільки схожими діти вважають змій на людей, інших тварин або неживі предмети.

Читайте также: Claude Code тепер приховує назви файлів, з якими він працював. Розробники протестують

До експерименту батьки разом із малюками переглядали ілюстровані книги про плазунів, а вчені читали їм розповідь про день із життя змії. При цьому в одних групах змію описували як неживий об’єкт, використовуючи займенник«воно» та ігноруючи її почуття, а в інших — як живу істоту, вживаючи особові займенники та згадуючи про її відчуття.

Науковці виявили чіткий зв’язок: коли батьки використовували негативні епітети, діти починали сприймати змій як щось максимально далеке від людини. Об’єктивізуюча мова в книгах мала аналогічний ефект. Проте вчені помітили й несподівану деталь: без попереднього навчання діти за замовчуванням не вважали змій схожими на інших тварин. Лише коротка розповідь про біологічні потреби змії та демонстрація її життя допомагали дитині включити плазуна до кола«своїх» серед фауни.