Ще в утробі матері. Вчені з’ясували, як формується зона найгострішого зору в людському оці

Про це пише видання Interesting Engineering.

Саме завдяки фовеолі людина може читати дрібний текст або виконувати точну роботу. Хоча ця зона дуже маленька, вона забезпечує майже половину всієї зорової інформації.

Читайте также: Парадокс. Штучний інтелект спровокував дефіцит жорстких дисків Western Digital

Науковці з’ясували, що формування гострого зору починається ще під час внутрішньоутробного розвитку. Ключову роль у цьому відіграють похідна вітаміну А — ретиноєва кислота — та гормони щитоподібної залози.

Керівник дослідження Роберт Джонстон-молодший пояснив, що це важливий крок до розуміння роботи центральної частини сітківки, яка першою ушкоджується при віковій макулярній дегенерації. За його словами, краще розуміння цієї зони та створення органоїдів, що імітують її функції, може в майбутньому дозволити вирощувати й пересаджувати такі тканини для відновлення зору.

У центрі сітківки розташована невелика заглибина — фовеола. Щоб забезпечити високу чіткість, вона має містити лише червоні та зелені колбочки — світлочутливі клітини, які відповідають за детальне кольорове бачення. Сині колбочки забезпечують менш точне сприйняття кольору, тому їхня присутність у центрі знижує якість зору.

Дослідження показало, що під час розвитку ока фовеола формується у два етапи. Між 10 і 14 тижнями вагітності ретиноєва кислота спочатку обмежує утворення синіх колбочок. Потім гормони щитоподібної залози запускають процес перетворення частини синіх клітин на червоні та зелені.

«Спочатку ретиноєва кислота задає схему. Потім гормон щитоподібної залози перетворює клітини, що залишилися», — пояснив Джонстон. Він додав, що наявність синіх колбочок у центрі погіршує зір.

Читайте также: Програмістів рівня Senior/Lead запрошують до участі в кіберопераціях ЗСУ. Платять за результат

Отримані результати ставлять під сумнів теорію, яка існувала близько 30 років. Раніше вважалося, що сині колбочки просто переміщуються з центральної частини сітківки під час розвитку. Тепер дані свідчать, що клітини можуть змінювати свій тип з часом. Водночас автори зазначають, що повністю виключити попередню версію поки що не можна.

Оскільки звичайні лабораторні тварини, такі як миші чи риби, не мають такої ж будови центральної частини сітківки, вирощені органоїди відкривають нові можливості для досліджень. У майбутньому це може допомогти створити методи лікування захворювань, які нині не піддаються терапії, зокрема макулярної дегенерації.

Команда планує вдосконалити технологію, щоб відтворити функції людського ока з максимальною точністю та створювати світлочутливі клітини під конкретні потреби. У перспективі це може дозволити пересаджувати здорові клітини, вирощені в лабораторії, для заміни пошкоджених тканин і часткового відновлення зору.