2000 років під землею. У центрі Страсбурга знайшли римські підвали та середньовічну «капсулу часу»

Усе почалося на вулиці Сент-Елен, 3, де невдовзі має з’явитися новий туристичний комплекс. Перш ніж туди зайшли будівельники, територію ретельно обстежили фахівці Французького національного інституту превентивної археології(Inrap). Щоб дістатися найдавніших шарів, їм довелося заглибитися на чотири метри під сучасний асфальт.

Читайте также: Теорії формування планет під сумнівом. Вчені відкрили масивні супер-Юпітери за 130 світлових років від Землі

На самісінькому дні, під багатовіковими річковими намулами Рейну, науковці натрапили на залишки римського поселення. У першому столітті нашої ери Страсбург мав назву Аргенторат і був місцем дислокації великого гарнізону. Навколо військових таборів швидко виростали цивільні квартали — так звані канаби(canabae), де селилися торговці, ремісники та родини легіонерів.

Розкопки підтвердили, що це були не просто тимчасові халупи, а повноцінна комерційно-житлова зона. Археологи розчистили щонайменше два напівпідвальні приміщення II-III століть. Серед знахідок — залишки розписної штукатурки, класичної римської черепиці та елементи дерев’яно-глиняних стін. Це свідчить про те, що будинки мали змішане призначення і досить пристойний інтер’єр.

Піднімаючись вище«археологічними сходами», дослідники побачили, як місто розросталося в епоху Середньовіччя. Починаючи з кінця XII століття, тут вирувало масштабне будівництво: люди зводили стіни з помаранчевої цегли, копали колодязі, а потім розбирали старі будівлі, щоб використати матеріали для нових.

Але найцікавіше чекало на науковців у шарах кінця XIV століття. Тоді на цьому місці облаштувалася Гільдія сукнарів — надзвичайно впливова організація торговців тканинами. Знайдені будівлі слугували своєрідним клубом, де члени гільдії проводили збори та влаштовували бенкети. Поруч відкопали навіть піч того часу.

Читайте также: Прорив у фотоніці. Науковці змусили світло повторити відомий квантовий ефект, за вивчення якого були присуджені три Нобелівські премії

Проте справжнім джекпотом стала гігантська цегляна вбиральня зі склепінням. Її розміри вражають: понад три метри завдовжки і п’ять завглибшки. Для археологів такі об’єкти безцінні, адже туди століттями викидали сміття(фактично це ідеально законсервована капсула часу). Усередині знайшли гори кераміки, кісток тварин і риб, яєчну шкаралупу, скляні кубки зі складним декором, ножі та навіть пічні кахлі з витонченими сюжетними малюнками. Це блискуча ілюстрація того, що їли та як розважалися заможні страсбуржці.

Після Великої французької революції 1791 року гільдійську систему скасували, і життя будівлі кардинально змінилося. Якщо поєднати археологічні знахідки з архівними документами, вимальовується просто божевільна історія. Протягом XIX та XX століть тут по черзі працювали театральний зал, синагога, меблевий магазин, паб, гімнастичний клуб, кінотеатр, пивоварня, а згодом — склади та звичайні квартири. Останні стіни знесли лише у 2023 році, розчистивши майданчик для сучасних будівельників та істориків.

Зараз польові роботи завершено, але найкропіткіший етап тільки стартує. Керамісти, знавці стародавнього скла, зоологи та історики архітектури засіли в лабораторіях за вивчення зібраних артефактів. Цей невеликий клаптик землі довів: під нашими ногами лежать тисячоліття безперервної історії, і якщо копнути достатньо глибоко, місто саме розповість свою біографію.