Автор admin 
Результат виявився справжньою несподіванкою: міжнародна група археологів з Австралії, Франції та Польщі буквально«відкопала» цілий прихований світ, не зробивши жодного удару лопатою. Завдяки супутникам вони натрапили на 260 раніше невідомих могильників, розкиданих на тисячу кілометрів по пустелі.
Читайте также: Літаючий зефір. У Франції створили дрон із надувними крилами для безпечної доставки
Мова йде про так звані «поховання в огорожах» — масивні кільцеві споруди, діаметр яких часом сягає 80 метрів. У центрі кожної такої конструкції лежить поховання найважливішої людини — мабуть, вождя або місцевого авторитета. Навколо ж нього акуратно розкладені кістки інших членів громади та цілі стада худоби: корів, овець, кіз.
Цим об’єктам приблизно 5−6 тисяч років. Поки в сусідньому Єгипті ще тільки збиралися будувати піраміди, ці люди вже зводили свої меморіали в самому серці пустелі. На відміну від єгиптян, які обрали осіле життя та землеробство вздовж Нілу, мешканці Судану лишалися справжніми кочівниками. Для них стадо худоби було головним сенсом існування.
Саме в таких могилах вчені вперше чітко побачили зародки соціальної ієрархії. Коли когось виділяють, ховаючи в центрі і оточуючи іншими тілами, — це прямий доказ, що кочовики вже давно не були рівними між собою. Це ще не розкіш фараонів, але вже чіткий сигнал: у преісторичному суспільстві з’явилася«еліта», яка вимагала особливого ставлення навіть після смерті.
Читайте также: Таїсія Онофрійчук Зріст Вага: детальний огляд біографії, кар’єри та особистого життя
Особливе місце в цьому світі посідала худоба. Корів тут шанували надзвичайно. Археологи вважають, що в ті часи мати велике стадо корів у пустелі — це було приблизно як сьогодні володіти дорогим суперкаром. Це був показник статусу, спосіб похвалитися багатством. Тому господарів і ховали разом із їхніми улюбленими тваринами.
Чому ці люди зникли? Відповідь ховається в кліматі. Саме тоді закінчувався так званий«Африканський вологий період», і Сахара почала стрімко висихати. Мусони відступали, дощі ставали рідкістю, а пасовища зникали. Кочівники мусили або мігрувати на південь, або тікати ближче до Нілу. Цікаво, що самі могильники будували поруч із природними джерелами води — скельними басейнами чи руслами тимчасових річок, які були«рятувальними колами» в умовах пустелі, що наступала.
Читайте также: Хто Така Лана Зеркаль: Біографія, Особисте Життя та Кар’єра