Нове дослідження вчених із Центра кліматичної фізики IBS при Пусанському національному університеті(Південна Корея), опубліковане в журналі Nature Geoscience, дає свіже розуміння того, як масивні льодовикові щити реагують на довгострокові зміни та що це може означати для майбутнього підвищення рівня Світового океану.
Читайте также: Скарби паломника. У Саудівській Аравії знайшли горщик із коштовностями віком 1200 років
Для реконструкції подій команда використала передову палеокліматичну модель за останні 3 мільйони років та один із найпотужніших суперкомп’ютерів Південної Кореї. Моделювання показало, що під час середньоплейстоценового переходу Антарктида перетнула важливу межу. Коли концентрація вуглекислого газу в атмосфері впала нижче критичної позначки у 240 частин на мільйон, об’єм антарктичного льоду почав значно гостріше реагувати на температурні коливання повітря та океану.
Нижчі температури води зменшили танення плавучих шельфових льодовиків знизу. Водночас глобальний рівень моря тоді впав приблизно на 50−100 метрів порівняно із сучасним. Це знизило тиск на корінні породи під льодовиками, дозволивши суші під ними повільно піднятися, що додатково потовщило прибережний лід.
Читайте также: Баффет не хоче розмовляти. Microsoft не надсилає запрошення. Як Білл Гейтс став токсичним для власної компанії
За словами директора центру Акселя Тіммерманна, дослідження доводить: льодовикові щити реагують на зовнішні фактори не завжди повільно й передбачувано. Перетин критичних кліматичних порогів може призводити до раптових стрибків, що вкрай важливо враховувати для прогнозування наслідків сучасного глобального потепління.
Читайте также: Ефект звикання. Учені з’ясували, що репеленти можуть приваблювати комарів
