Автор admin 
Про це повідомляє Science Alert.
За останні кілька років астрономи зафіксували низку довгоперіодичних радіотранзієнтів з різних кутів нашої галактики. Ці сигнали пульсували надто повільно для будь-яких відомих об’єктів. Спершу вчені вважали їх одиничними аномаліями, але згодом кількість зафіксованих подій почала зростати.
Читайте также: Скільки Дітей Було У Ярослава Мудрого: Імена та Їхня Роль у Історії
«Довгоперіодичні радіотранзієнти спантеличували астрономів роками», — зазначає астроном Кові Роуз. «Ми знайшли лише близько дюжини, і їхнє походження залишалося неясним. Тепер ми змогли показати, що джерелом одного з цих транзієнтів є білий карлик, який активно перетягує матеріал із зорі-компаньйона».
Команда науковців знайшла об’єкт під назвою ASKAP J1745−5051, розташований на відстані від 1300 до 30 000 світлових років від Землі. Ця система утворює спалахи радіохвиль кожну 81 хвилину. Одночасно фіксується періодичне рентгенівське випромінювання з таким самим інтервалом.
Спостереження підтвердили, що джерелом сигналів є магнітна катаклізмічна змінна. Це подвійна зоряна система, де потужне магнітне поле білого карлика затягує речовину з сусіднього червоного карлика безпосередньо на свою поверхню.
Читайте также: Є на кожній кухні. У Німеччині виявили несподіване джерело забруднення мікропластиком
«Деякі схожі об’єкти вже пов’язували з подвійними системами раніше, але це перший випадок, коли ми можемо чітко бачити обидві зорі та процес акреції в дії», — пояснює астрофізик Тара Мерфі.
Коли матерія падає на білого карлика, вона нагрівається до мільйонів градусів і утворює рентгенівське випромінювання. Водночас газ, прискорений зіткненням магнітних полів обох зір, створює радіосигнал.
Відкриття зробили завдяки чутливому радіотелескопу ASKAP у Західній Австралії. Для підтвердження характеристик зоряної системи науковці також залучили рентгенівські обсерваторії Swift і Einstein Probe та оптичний телескоп SOAR.
Читайте также: Перший Чоловік Бужинської: біографія, особисте життя і кар’єра
Результати дослідження опублікували в журналі Nature Astronomy.