Автор admin 
Це міждисциплінарне дослідження було проведено в рамках проєкту «Перше мистецтво», який очолюють дослідники з Іспанії та Португалії у співпраці з установами Іспанії, Португалії, Великої Британії, Китаю та Німеччини, пише Phys.org.
Читайте также: Хто Така Маруся Чурай: Яскрава постать української культури
Проєкт «Перше мистецтво»(First Art) має на меті датувати найдавніші наскельні малюнки та охарактеризувати їх хімічний склад. У співпраці з дослідниками з Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка команда розширила свої аналізи, включивши аналіз ДНК. Ці висновки досліджують можливість відновлення стародавньої ДНК безпосередньо з наскельного мистецтва, виходячи за рамки кісток, осадових порід або, нещодавно, кістяних артефактів.
Дослідження зосередилося на 24 панелях наскельного мистецтва з 11 печер, включаючи прості позначки, трафарети рук та пігмент, що природним чином випав з деяких фігуративних малюнків зі знаменитої печери Альтаміра. Використовуючи передові методи екстракції та секвенування ДНК, команда проаналізувала пігментовані та непігментовані фрагменти стін печери, осадові породи, кістки та рідкісний стародавній інструмент для аерографа, який використовувався для нанесення фарби.
Дослідження показує, що людська ДНК може зберігатися на стінах печери довго після того, як популяції, які відвідували печеру, зникли.
З 54 зібраних зразків лише п’ять виявили автентичну мітохондріальну ДНК стародавньої людини: кальцитова кірка з пігментом під нею з панелі 11 у печері Ескоураль, два непігментовані зразки стін печери з глибшої галереї також з того ж місця та два непігментовані зразки, що прилягають до наскельного живопису в Ковароні. Важливо, що два з цих зразків не виявили мітохондріальної ДНК фауни, що є рідкісною знахідкою, яка переконливо свідчить про те, що ДНК була безпосередньо відкладена людьми через слину або інші рідини організму. Натомість три інші непігментовані зразки стін містили як ДНК людини, так і ДНК фауни, що свідчить про непряме відкладення, ймовірно, через перенесення осаду або рух води, а не через прямий контакт.
«Ми знаємо, що деякі твори мистецтва наносилися на стіни печер шляхом видування або втирання пігменту на поверхню. Враховуючи величезну чутливість сучасних методів аналізу стародавньої ДНК, ми прагнули побачити, чи може цей тип контакту залишити сліди ДНК у наскельному мистецтві, що потенційно дозволить нам отримати генетичні профілі від творців мистецтва», — каже Іполіто Колладо Хіральдо, археолог і спеціаліст з наскельного мистецтва з уряду Естремадури в Іспанії, який зібрав команду First Art.
«Хоча ми не можемо безпосередньо пов’язати знайдені нами сліди давньої людської ДНК зі створенням наскельного живопису, це перший доказ збереження людської ДНК на стінах печер протягом тисячоліть. Цікаво думати, що ми, можливо, відкрили новий спосіб вивчення доісторичного людського існування», — каже перший автор дослідження Альба Боссомс Меса, докторант Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка в Лейпцигу.
Читайте также: Не всі кардіо однакові. Бразильські вчені з’ясували, чому плавання сильніше тренує серце, ніж біг
ДНК трьох із цих зразків походить переважно від жінок, одного — переважно від чоловіків, а ще один залишається невизначеним. Подальший аналіз двох непігментованих зразків стін печери з Коварона показав, що їхня ДНК належить сучасним людям, а ядерна ДНК відносить їх до генетичного кластера західних мисливців-збирачів. Це узгоджується з висновками щодо інших стародавніх іберійських популяцій.
Команда також протестувала аерограф з кісток доісторичного птаха з печери Альтаміра, який використовувався для нанесення червоної охри на стіни. Незважаючи на очікування знайти ДНК, отриману зі слини, ДНК стародавньої людини виявлено не було, найімовірніше, через надзвичайно високий рівень забруднення сучасною людською ДНК у поєднанні з мінімальним відбором проб. Це підкреслює крихкість збереження ДНК, особливо в матеріалах, які зазнали значних робіт протягом десятиліть досліджень.
«Це дослідження докорінно змінює наше уявлення про те, де можна знайти стародавню ДНК. Ми були здивовані, побачивши, що давню ДНК можна витягти не лише з пігментованих зразків, але й зі стін печер, які не мають видимих слідів минулої людської діяльності. Тепер ми можемо поставити нові питання: хто торкався цієї стіни? Це був чоловік чи жінка? До якої групи населення вони належали? Як далеко зайшли стародавні люди в глибокі печерні системи?», — каже старший автор Маттіас Мейєр, палеогенетик Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка, який разом з Колладо Хіральдо керував роботою.
Це відкриття відкриває нові можливості для вивчення поведінки доісторичної людини без порушення археологічних знахідок. Аналізуючи ДНК, знайдену на стінах печер, дослідники тепер можуть потенційно дізнатися більше про мешканців печер, визначаючи, наприклад, їхню біологічну стать та генетичне походження.
Раніше NV Техно писав, що у колумбійській Амазонії, на території скельного масиву Серранія-де-ла-Ліндоса, дослідники провели унікальний аналіз однієї з найвеличніших у світі галерей доісторичного наскельного мистецтва.
Вік цих тисяч зображень сягає близько 11 000 років. Загалом археологи зафіксували 496 відбитків рук, причому 70% із них(348 одиниць) мають незвичайні прикраси у вигляді яскравих візерунків на долонях та пальцях. Зокрема, на 256 відбитках виявлено спіральні орнаменти, а на 84 — лінійні мотиви, як-от зигзаги та еліпси. Прикметно, що більшість цих малюнків розташовані на висоті від 2 до 3 метрів над рівнем землі. Це свідчить про те, що стародавні люди створювали їх навмисно, використовуючи спеціальні драбини або риштування, що підкреслює особливу важливість процесу.
Читайте также: Один з основних запитів. Понад половину трафіку Grok забезпечує контент для дорослих — The Information