Не всі кардіо однакові. Бразильські вчені з’ясували, чому плавання сильніше тренує серце, ніж біг

Зазвичай суперечка закінчується одним і тим самим компромісом: мовляв, обирай те, що подобається, адже обидва види навантаження однаково корисні для серцево-судинної системи. Десятиліттями саме так і вважали — плавання й біг записували в один список «найкращих видів аеробного навантаження», не надто заглиблюючись у те, чи дійсно вони впливають на серце однаковим чином.

Читайте также: Один з основних запитів. Понад половину трафіку Grok забезпечує контент для дорослих — The Information

Нове дослідження бразильських науковців із Федерального університету Сан-Паулу(UNIFESP) ставить під сумнів цю звичну рівність. Вчені під керівництвом професора Андрея Жорже Серри, підтримані фондом FAPESP, вирішили перевірити: чи справді плавання і біг тренують серце ідентично, чи за однаковим зовнішнім ефектом — покращенням витривалості — ховаються зовсім різні біологічні механізми.

Результати, опубліковані в журналі Scientific Reports, виявилися доволі однозначними: плавання спричиняє істотно глибші зміни в структурі та функції серця, ніж біг, і тренує серцевий м’яз через окремі молекулярні шляхи, які бігом просто не запускаються.

Як проводили дослідження

Дослідники не порівнювали людей, а працювали з мишачою моделлю — стандартним і добре контрольованим методом для вивчення фізіологічних змін у відповідь на тренування. Мишей поділили на три групи: ту, що залишалася без фізичного навантаження, групу бігу та групу плавання. Усі тварини з активних груп проходили восьмитижневу програму тренувань — по 60-хвилинній сесії п’ять разів на тиждень.

Оскільки плавання й біг — принципово різні за біомеханікою активності, порівнювати їх напряму за швидкістю чи дистанцією було б некоректно. Тож науковці орієнтувалися на відносну інтенсивність навантаження, яку вимірювали за допомогою VO₂ max — максимального споживання кисню, стандартного показника здатності організму отримувати, транспортувати й використовувати кисень під час фізичної активності.

Однакова витривалість — різний ефект на серце

За показниками загальної фізичної форми обидва види тренувань спрацювали порівнянно: VO₂ max зріс більш ніж на 5% і в групі бігу, і в групі плавання. Однак коли дослідники придивилися саме до структури серця, картина різко змінилася. Лише плавання спричинило статистично значущі структурні зміни — збільшення загальної маси серця та маси лівого шлуночка. У групи бігу подібних відмінностей порівняно із сидячими тваринами зафіксовано не було.

«Плавання й біг — два чудові способи покращити кардіореспіраторне здоров’я та захистити серцевий м’яз, але нам хотілося з’ясувати, чи може один із них бути ще кориснішим за інший. Ми виявили, що, хоча обидва види навантаження підвищують дихальну здатність, плавання йде на крок далі, поєднуючи функціональні й молекулярні адаптації, які роблять серце сильнішим і ефективнішим», — пояснює Андрей Жорже Серра.

Читайте также: Ринкові тенденції. Claude нарощує кількість платних користувачів і скорочує відставання від ChatGPT

Що відбувається на молекулярному рівні

Особливо цікавою виявилася частина дослідження, присвячена мікроРНК — молекулам, які регулюють експресію матричних РНК, відповідальних за синтез білків у клітинах. Виявилося, що саме плавання запускає сильніші зміни в мікроРНК, пов’язаних із ключовими адаптаціями серця: зростанням клітин серцевого м’яза, утворенням нових кровоносних судин(ангіогенезом), захистом клітин від загибелі, регуляцією скоротливої функції міокарда та реакцією на оксидативний стрес. У групи бігу ці ефекти виявилися помітно слабшими.

«Хоча кілька досліджень уже вивчали експресію мікроРНК, які регулюються аеробними тренуваннями загалом, про патерни цієї експресії при безпосередньому порівнянні плавання й бігу в межах однієї експериментальної моделі було відомо мало. Тож це дослідження показує, що між цими двома видами навантаження існує справжня відмінність у впливі на серцево-судинну систему», — додає Серра.

Команда також дослідила експресію генів і сигнальні шляхи білків, пов’язані з фізіологічною гіпертрофією серця — здоровою формою збільшення серцевого м’яза, яка виникає внаслідок тренувань(на відміну від патологічної гіпертрофії, пов’язаної із захворюваннями). Утім, дослідники чесно визнають: чому саме на молекулярному рівні мікроРНК поводяться по-різному залежно від виду навантаження, поки що остаточно незрозуміло — це питання для подальших досліджень.

Що це означає на практиці

Дослідники наголошують: вибір виду спорту здебільшого залежить від особистих уподобань, фізичних можливостей і того, наскільки людині приємно цим займатися — і це залишається цілком справедливим аргументом. Проте отримані результати показують, що плавання може мати особливе значення в ситуаціях, пов’язаних із відновленням міокарда, кардіологічною реабілітацією та, насамперед, науковими дослідженнями.

Окремо Серра звертає увагу на важливий методологічний нюанс: у дослідженнях аеробних навантажень біг і плавання часто використовують як взаємозамінні — мовляв, для експерименту не так важливо, яким саме способом тварина чи людина досягає кардіотренованості. Тепер, за словами науковця, відомо, що ефекти цих двох видів навантаження насправді не ідентичні, а це може вплинути на те, як надалі плануватимуть подібні дослідження.