Автор admin 
Він промчав над узбережжям і врізався в будинок у містечку Гілсборо, штат Нью-Джерсі, прямісінько крізь стелю спальні. Господар оселі знайшов уламки сам — і вони тхнули сіркою.
Читайте также: Природа ще має таємниці. Вчені відкрили новий рід гризунів у лісах Аргентини
Тепер, після ретельного вивчення знахідки, вчені вважають, що цей метеорит міг прилетіти з поверхні астероїда, де колись існувала рідка солона вода. А це, своєю чергою, може дати підказку щодо походження життя на Землі.
«Це можна назвати нюханням атмосфери, у якій зароджувалося життя», — сказав виданню Space.com провідний автор дослідження, астроном-метеоролог Пітер Дженніскенс із Інституту SETI та Дослідницького центру NASA імені Еймса.
Метеорит пройшов крізь атмосферу, розпечений до червоного, пробив дах, а потім стелю спальні — і розсипався на шматки. Але господареві будинку пощастило двічі: не лише в тому, що камінь не зачепив нікого з мешканців, а й у тому, що чоловік діяв на диво правильно. Він одразу зібрав уламки в банки — і зробив це в рукавичках.
«У нього вистачило кмітливості одягнути рукавички й дістати банки», — розповів Дженніскенс. За його словами, для цього типу метеоритів — вуглецевих хондритів — це критично важливо, адже такі камені буквально вбирають будь-яку вологу, з якою стикаються.
Якби чоловік торкався уламків голими руками, жир і волога зі шкіри могли б забруднити зразок — саме це найчастіше й трапляється з метеоритами, знайденими випадковими людьми. А оскільки господар ще й швидко зателефонував до Американського метеорного товариства, зразки залишились на рідкість чистими для науки.
Уламки, які тепер називають «метеоритом Гілсборо», дослідили в NASA — аналіз очолив метеоритознавець Майк Золенскі з Космічного центру імені Джонсона. Усередині каменя знайшли органічні сполуки, що утворились унаслідок хімічних реакцій із мінералами, а також амінокислоти. Крім того, порода виявилась сильніше зміненою водою, ніж інші метеорити подібного типу.
Спочатку камінь класифікували як вуглецевий хондрит типу CM2 — доволі примітивний тип метеоритів, що сформувались іще на зорі Сонячної системи. Але тут виникла суперечність: метеорити CM2 зазвичай походять з астероїдів, майже не зачеплених водою, тоді як сліди води притаманні іншому типу — CM1. Гілсборський метеорит не вписувався чітко в жодну з категорій, тож зрештою його визначили як проміжний тип CM½. Це лише другий подібний зразок, коли-небудь знайдений на Землі.
Читайте также: Китайці готують реліз Kimi K3 — ця модель може перевершити Claude Opus 4.8
«Завдяки швидкій реакції господаря будинку це найкраще збережені метеорити типу CM½, які нам відомі», — зазначив Дженніскенс у офіційній заяві.
Усередині метеорита виявили крихітні солоні фрагменти. Це навело дослідників на думку, що уламок міг походити з приповерхневої ділянки астероїда, де колись випаровувалась рідка вода, залишаючи по собі сіль — тобто зі своєрідного «солоного», «розсольного» астероїда.
Саме такий розсіл, на думку науковців, теоретично міг запускати хімічні реакції між органічними молекулами й мінералами — реакції, які здатні привести до виникнення життя. За однією з гіпотез, життя на Землі могло зародитися саме завдяки мінералам і молекулам, які принесли з собою метеорити, що падали на молоду планету.
Ще одну частину історії вдалося відновити ще до самого падіння. Завдяки повідомленням очевидців і записам камер — зокрема й домофонних — на всьому східному узбережжі США команда Дженніскенса змогла відтворити траєкторію польоту об’єкта. Допоміг навіть доплерівський метеорологічний радар аеропорту Ньюарк: він зафіксував довгий слід із дрібних уламків, що тягнувся від Стейтен-Айленда до Нью-Джерсі, поки камінь розпадався просто в польоті. Ці дані разом дали змогу визначити швидкість і напрямок, звідки прилетів метеорит.
«Можна сказати, звідки саме в поясі астероїдів вони прилетіли, — пояснив Дженніскенс. — Цей, схоже, походить із внутрішньої частини поясу астероїдів». Науковець додав, що батьківський астероїд цього метеорита, ймовірно, розташований у ділянці, яку вже спостерігала місія NASA Lucy під час прольоту повз астероїди Сонячної системи. Виникає навіть дивне запитання: чи не бачила Lucy той самий камінь, який зрештою опинився в спальні будинку в Нью-Джерсі?
Частину уламків метеорита Гілсборо вже можна побачити на власні очі — вони виставлені в Американському музеї природничої історії в Нью-Йорку.
Читайте также: Майже як справжній. В Китаї навчили робота-собаку підніматися сходами та стрибати по колодах