Автор admin 
Виявилося, що ділянки ДНК, які тривалий час вважали«сміттєвими» або неактивними, насправді здатні створювати цілком реальні білкові структури. Всього науковці ідентифікували понад 1700 таких об’єктів, які назвали«темними білками».
Читайте также: Труднощі довголіття. Місце проживання впливає на процеси старіння — стенфордські вчені
Довгий час біологія спиралася на просту аксіому: лише невелика частина нашого ДНК містить гени, що відповідають за виробництво білків. Решту геному часто ігнорували. Проте зараз ситуація змінюється.
Себастіан ван Хеєш, дитячий онколог із центру Princess Máxima у Нідерландах, пояснює складність завдання: «Використовуючи нові методи, ми дали назву тому, що виявили, побачили потенціал для подальших досліджень, формально визначили це та зробили доступним для інших вчених».
Ці нові молекули не зовсім схожі на звичайні білки — вони набагато менші, тому дослідники виділили їх в окрему категорію, назвавши«пептидеїнами»(peptideins). Це слово підкреслює їхню природу, що балансує між короткими фрагментами білків — пептидами — та повноцінними білками.
Щоб зробити це відкриття, команді знадобилося чимало зусиль. Дослідники проаналізували 3,7 мільярда точок даних, зібраних із майже 100 тисяч експериментів. Обробка інформації тривала близько 20 000 годин машинного часу.
Читайте также: Серце квантових технологій. У США планують випустити комп’ютери потужністю до 2 мільйонів кубітів
«Було дуже особливе відчуття, коли ми зрозуміли: це дійсно щось нове!» — ділиться враженнями ван Хеєш.
Найцікавіше, що принаймні один із відкритих пептидеїнів уже продемонстрував свою функціональність. Його виробляє ген OLMALINC, який раніше вважався таким, що не кодує білки. Виявилося, що ця молекула пов’язана з виживанням ракових клітин: коли її блокували в лабораторних умовах, пухлинні клітини гірше росли.
Джон Пренснер, педіатричний нейроонколог із Мічиганського університету, порівнює це відкриття з коротким анонсом до великого фільму: «Ми лише починаємо бачити, що може запропонувати цей „темний протеом“. Це начерк того, як кардинально може змінитися наше уявлення про біологію людини».
Генетик Норберт Хюбнер із центру Макса Дельбрюка в Німеччині додає, що це відкриття значно розширює відомий протеом: «Розуміння їхніх ролей може змінити те, як ми вивчаємо хвороби людини, включаючи серцево-судинні розлади, і може відкрити зовсім нові терапевтичні можливості».
Читайте также: Где Сейчас Зеленский: Биография, Личная Жизнь и Карьера Президента Украины