Автор admin 
Дослідження математиків та лінгвістів з Університету Вермонта, опубліковане в журналі Science Advances, повністю розбиває цю теорію. Вони проаналізували мільярди слів у найрізноманітніших текстах та кажуть, що наша мова підпорядкована значно примітивнішому механізму — еволюційній потребі в безпеці, силі та порядку.
Читайте также: Таємниця Великого Басейну. Вчені з’ясовують як морські хробаки заселили високогірне солоне озеро
Кінець епохи VAD: де помилялися дослідники минулого століття
Починаючи з 1950-х років, науковці оцінювали значення слів за тривимірною емоційною моделлю VAD(валентність, збудження та домінування). Цю схему використовували всюди — від класичної психології до сучасних алгоритмів аналізу настроїв у соцмережах(sentiment analysis).
Команда з Вермонта, озброївшись потужними обчислювальними методами та фінансовою підтримкою Національного наукового фонду США і Google, перевірила цю модель на масиві з понад 20 000 слів у реальних контекстах. Результат? Стара система виявилася занадто хиткою і взаємозалежною. Вона банально маскувала справжню, набагато глибшу геометрію мови.
Натомість автори дослідження запропонували три абсолютно незалежні координати людського смислу:
- Сила(слабкий проти могутнього);
- Небезпека(безпечний проти загрозливого);
- Структура(упорядкований проти хаотичного).
Нова математична модель, яку назвали«узіометрією»(від давньогрецького ousia — сутність), пояснює понад 90% мовних варіацій, тоді як старий емоційний підхід ледь дотягував до 72%.
Ефект Полліанни — це просто ширма для безпеки
У мовознавстві давно відомий так званий принцип Полліанни — феномен, згідно з яким люди в усному та писемному мовленні несвідомо тяжіють до позитивних слів. Раніше це вважали проявом вродженого оптимізму чи прагнення до щастя.
Читайте также: Повернення класики RPG. Ремейк Baldur’s Gate 2 розробляється спільно з дизайнером оригіналу — ЗМІ
«Цей оптимістичний зсув — насправді лише одновимірна проєкція фундаментального прагнення безпеки», — пояснює керівник дослідження Пітер Доддс.
Просіюючи художню літературу, пресу, пости у твіттері та розмовну мову, вчені щоразу натикалися на один і той самий паттерн: людство маніакально обирає слова, які маркують безпечний простір. Мова формувалася не для того, щоб виражати почуття, а як еволюційний інструмент виживання. Вона допомагає зграї миттєво оцінювати ризики, координувати дії в хаосі та сигналізувати про рівень загрози. Те, що ми називаємо «позитивом» чи «добротою» у розмові — це просто наш спосіб сказати іншим: «Усе передбачувано, тут безпечно».
«Узіометр» в дії: від Віктора Гюго до штучного інтелекту
Щоб довести свою правоту на практиці, міжнародна група з 10 вчених створила цифровий інструмент — «узіометр». За його допомогою можна проаналізувати будь-який масивний текст і вирахувати його середній «індекс сутності».
Як приклад автори розклали на графіки англійський переклад роману«Знедолені» Віктора Гюго. Траєкторія книги нагадує складну структуру білка, що петляє між полюсами небезпеки, сили, агресії та порядку, наочно демонструючи, як змінюється смислове навантаження твору від розділу до розділу.
Читайте также: Енергія з викидів. У Китаї запрацювала перша у світі 30-мегаватна електростанція на відпрацьованих газах