Секрет довголіття відкритий? Обмеження вживання однієї амінокислоти подовжило життя мишей на 33%

Дослідження, проведене вченими зі Сполучених Штатів Америки, показало, що обмеження споживання лише однієї конкретної незамінної амінокислоти здатне суттєво сповільнити процеси старіння та збільшити тривалість життя піддослідних тварин. Наразі автори роботи вивчають, чи допоможуть ці відкриття покращити якість і тривалість життя людей.

Читайте также: Супертайфун, що збурив космос. Шторм Сінлаку відправив хвилі аж до мезосфери

Об’єктом уваги науковців став ізолейцин — одна з трьох амінокислот із розгалуженим ланцюгом, які організм використовує для синтезу білків. Вона є життєво необхідною, але клітини не спроможні виробляти її самостійно. Через це ссавці мають отримувати її з їжею, зокрема з яйцями, молочними продуктами, соєвим білком та м’ясом. Як з’ясувалося, надлишок цієї речовини може мати негативні наслідки для організму. У межах експерименту обмеження ізолейцину в раціоні принесло тваринам помітну користь для здоров’я.

Ці результати узгоджуються з більш ранніми спостереженнями 2016−2017 років, проведеними серед жителів штату Вісконсин. Тоді фахівці виявили, що рівень ізолейцину в їжі безпосередньо пов’язаний із метаболічним здоров’ям: особи з вищим індексом маси тіла зазвичай споживали значно більше цієї амінокислоти.

Під час останнього експерименту генетично різнорідну групу мишей розділили на три категорії. Перша отримувала контрольну дієту з двадцятьма поширеними амінокислотами. Другій групі знизили вміст усіх амінокислот приблизно на дві третини, а третій — зменшили на таку ж частку лише кількість ізолейцину. На момент початку дослідження вік гризунів становив близько шести місяців, що еквівалентно 30-річному віку людини. Тварини мали необмежений доступ до спеціально розробленого для їхньої групи корму.

Ендокринолог Дадлі Ламмінг з Університету Вісконсину, який брав участь в обох етапах наукової роботи, зауважив, що калорії з різних джерел мають неоднаковий вплив на організм. Окремі компоненти раціону виконують функції, які виходять далеко за межі звичайного енергетичного забезпечення, і надлишок деяких із них може шкодити здоров’ю.

Зниження рівня ізолейцину призвело до збільшення тривалості життя та покращення загального стану мишей. У них знизилися прояви вікової слабкості, нормалізувався контроль рівня глюкози в крові, а тіло залишалося струнким. Тривалість життя самців зросла на 33% порівняно з контрольною групою, а самок — на 7%. Гризуни продемонстрували вищі результати за 26 показниками здоров’я, серед яких м’язова сила, витривалість, рівень цукру в крові, стан шерсті та збереження функцій хвоста. У самців цієї групи також зафіксували менше вікове збільшення простати та нижчу ймовірність розвитку злоякісних пухлин, характерних для цих ліній тварин.

Дослідники наголошують на важливості того, що прості зміни в раціоні суттєво подовжують період активного та здорового життя, навіть якщо ці зміни впроваджуються вже у зрілому віці.

Читайте также: OpenAI запустила Lockdown Mode у ChatGPT: як працює захист від промпт-ін’єкцій

Прикметно, що миші з раціоном, бідним на ізолейцин, споживали значно більше калорій. Проте вони не набирали вагу, а навпаки — спалювали більше енергії та підтримували гарну фізичну форму за незмінного рівня активності. Вчені помітили швидку втрату жирової маси у піддослідних із цієї групи.

Фахівці припускають, що обмеження ізолейцину у людей за допомогою дієти чи спеціальних медикаментів може дати схожий омолоджувальний ефект. Водночас вони визнають, що людський раціон є надзвичайно складною хімічною системою, і на кінцевий результат можуть впливати інші компоненти їжі. Повне копіювання таких умов для людей є непростим завданням, адже загальне обмеження білка може мати шкідливі наслідки. Просто виключити продукти з високим вмістом білка недостатньо, хоча це й найпростіший шлях зменшити надходження ізолейцину. На думку вчених, збалансоване та більш здорове харчування може стати помірним кроком до зниження рівня цієї амінокислоти.

Оскільки рівень обмеження речовини в експериментах був фіксованим, дослідники припускають, що для різних статей і ліній організмів знадобиться точніше налаштування дієти, адже універсальних рішень у харчуванні не існує. Автори проєкту не закликають масово переходити на низькоізолейцинову дієту, проте виокремлення однієї амінокислоти наближає науку до розуміння біологічних процесів старіння. Це відкриває перспективи для створення нових методів терапії, наприклад, медичних препаратів, що блокують засвоєння ізолейцину.

Детальні результати цього наукового проєкту були оприлюднені у спеціалізованому виданні Cell Metabolism.