Тісний зв’язок. Шизофренія та біполярний розлад мають до 70% спільних генетичних чинників — дослідження

Про це пише видання Science alert.

Міжнародна група дослідників проаналізувала генетичні дані понад 1 мільйона людей із щонайменше одним із 14 психічних розладів і ще 5 мільйонів людей без таких діагнозів. Це стало одним із найбільших досліджень такого типу.

Читайте также: Камера тепер вимкнеться сама: Meta придумала, як боротись з прихованою зйомкою

Вчені встановили, що більшість генетичних ризиків можна пояснити лише п’ятьма основними генетичними групами. До однієї з них належать анорексія, синдром Туретта та обсесивно-компульсивний розлад. Інша об’єднує депресію, тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад. Окрему групу формують розлади, пов’язані із залежностями, а ще одну — аутизм і синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.

Найпомітнішим результатом стало те, що близько 70% генетичних сигналів, пов’язаних із шизофренією, також пов’язані з біполярним розладом. На думку авторів, це може свідчити, що обидва стани мають спільні біологічні механізми.

Дослідник Ендрю Гротцінгер пояснив, що генетично ці психічні розлади мають більше спільного, ніж відмінного. Це відкриває можливість у майбутньому створювати методи лікування, які впливатимуть одразу на кілька захворювань, а не вимагатимуть окремої терапії для кожного.

Робота продовжує попередні дослідження, під час яких науковці виявили понад сотню генів, пов’язаних із вісьмома психічними розладами. У новому етапі вони дослідили майже 18 тисяч генетичних варіантів, щоб зрозуміти, як вони впливають на розвиток нервових клітин.

Читайте также: Новий підхід. ШІ допоміг ученим прискорити пошук надпровідників для кімнатної температури

У результаті вдалося визначити 683 генетичні варіанти, які змінюють регуляцію роботи генів. Багато з них виявилися активними в різних типах клітин мозку та впливали на кілька етапів його розвитку одночасно. Саме це, на думку дослідників, може пояснювати, чому однакові генетичні зміни підвищують ризик розвитку різних психічних розладів.

Автори вважають, що ці відкриття можуть змінити підхід до діагностики й лікування психічних захворювань. Якщо вдасться краще зрозуміти спільні генетичні механізми, у майбутньому можна буде розробити терапію, яка допомагатиме одразу при кількох розладах.