Планка та пілатес. Дослідження показують, що люди з міцними грудьми та спиною рідше мають проблеми з серцем

М’язи спини чи грудей навколо серця в такому обстеженні традиційно залишалися поза увагою — просто фон на знімку, який ніхто окремо не аналізував.

Читайте также: Без ніякових пауз. OpenAI навчила голосовий ChatGPT вести природніший діалог

Новий аналіз команди дослідників з Единбурзького університету показує, що це, можливо, серйозна помилка. За допомогою штучного інтелекту вони проаналізували знімки сердець 1722 пацієнтів — переважно людей віком за п’ятдесят, які зверталися до лікарів через біль у грудях. І виявили дещо, чого раніше ніхто системно не перевіряв: якість м’язів грудей і спини напряму пов’язана з ризиком інфаркту та передчасної смерті.

Дослідження опублікували в журналі Radiology, і його результати настільки вразили провідну авторку роботи, професорку Мішель Вільямс, що вона особисто змінила свій спосіб життя — почала ходити в спортзал двічі на тиждень і намагається щодня проходити пішки годину.

Що саме виявили науковці

ШІ-аналіз оцінював не розмір м’язів, а їхню якість — так звану щільність, або «яскравість» тканини на знімках комп’ютерної томографії серця. Чим щільніший м’яз, тим більше рентгенівських променів від нього відбивається, і тим світлішим він виглядає на скані. Світліша, щільніша тканина зазвичай означає менше жиру всередині м’яза і кращу його якість.

Мова йде переважно про м’язи спини, частину грудних м’язів(ті самі «пекторалі») та міжреберні м’язи — саме ці групи потрапляють у поле зору під час стандартної коронарної комп’ютерної томографічної ангіографії.

Результати виявилися доволі промовистими: кожні 10 пунктів підвищення яскравості на скані — тобто ознака щільнішого, якіснішого м’яза з меншою часткою жиру — асоціювалися зі зниженням ризику інфаркту на 31%. Ризик померти протягом наступних десяти років після обстеження також знижувався — на 39%.

Що особливо цікаво: розмір м’язів жодним чином не був пов’язаний з ризиком інфаркту чи ранньої смерті. Значення мав саме склад тканини, а не її обсяг.

Чому це важливо для звичайної людини

Дослідники припускають, що люди з такою «якісною» скелетною мускулатурою — це переважно ті, хто регулярно рухається і має сильніший тулуб. Тобто йдеться не про якийсь генетичний бонус, а про наслідок способу життя, який теоретично доступний кожному.

У перспективі рутинні кардіологічні обстеження могли б використовуватися ширше — не лише для оцінки судин серця, а й для виявлення людей з менш якісною м’язовою тканиною, які можуть перебувати в групі підвищеного ризику. Таких пацієнтів можна було б скеровувати на програми фізичної активності, спостерігати уважніше або пропонувати їм профілактичні препарати раніше за інших.

Читайте также: Дроти не потрібні. У Німеччині створили «балакучу батерею», яка сама попереджає про перегрів

Професор Браян Вільямс, головний науковий і медичний директор британського фонду British Heart Foundation, який частково фінансував дослідження, зазначив, що учасники з щільнішою м’язовою масою, ймовірно, були фізично активнішими, а це, своєю чергою, може пояснювати кращий стан їхнього серця — ще одне підтвердження сили фізичних вправ.

Лайфхак: які вправи варто взяти на замітку

Сама авторка дослідження після отримання цих результатів звернула увагу саме на ці види активності — вони теоретично можуть впливати на щільність м’язів грудей, спини та міжреберної зони:

Планка. Класична статична вправа, яка задіює одразу спину, прес і плечовий пояс — саме ті зони, що потрапляють у поле зору під час кардіологічних сканів.

Пілатес. М’яка, але ефективна система вправ, орієнтована на глибокі м’язи корпусу та поставу — працює якраз із тими м’язовими групами, які досліджувалися у роботі.

Велоспорт. Кардіонавантаження, яке одночасно залучає м’язи спини та тулуба при утриманні положення на велосипеді.

Дослідники наголошують, що потрібно набагато більше досліджень, аби точно зрозуміти, як саме фізичні вправи впливають на щільність м’язів і як це напряму пов’язано зі здоров’ям серця. Однак сам факт, що якість м’язової тканини корпусу може бути маркером ризику інфаркту, — вагомий привід переглянути ставлення до силових і функціональних тренувань не як до естетичної практики, а як до інвестиції в роботу серця.