Нове дослідження показує, що мозок здатний знову навчитися відчувати, і ця здатність не зникає ні за місяці, ні за роки.
Читайте также: Релігійні війни давнини. Археологи дізналися подробиці руйнування Першого Храму в Єрусалимі
Науковці з Піттсбурзького університету та Чиказького університету спостерігали за п’ятьма пацієнтами з травмами спинного мозку, яким вживили інтерфейси «мозок-комп’ютер». Сумарно системи пропрацювали 27 років і надіслали в мозок близько 168 мільйонів електричних імпульсів. Жодного серйозного побічного ефекту за весь цей час не виникло.
Дослідження, опубліковане в журналі Science Translational Medicine, стало найтривалішим на сьогодні спостереженням за внутрішньокортикальною мікростимуляцією в людей. Воно вперше переконливо доводить, що штучні сигнали дотику можуть залишатися безпечними й стабільними не просто місяцями, а роками.
Роберт Гонт, старший автор дослідження з Піттсбурзького університету, каже, що робота підтверджує безпечність і практичну користь інтерфейсів «мозок-комп’ютер» для передачі сенсорних сигналів — спочатку в клінічних умовах, а згодом і вдома в пацієнтів.
Такі інтерфейси зазвичай перетворюють активність нейронів на команди для комп’ютерів чи роботизованих кінцівок. Але деякі системи працюють і в зворотному напрямку — надсилають інформацію в мозок. Саме так і зробили в цьому дослідженні: крихітні електричні імпульси спрямовували в соматосенсорну кору — ділянку мозку, яка відповідає за обробку дотику від тіла.
Це зворотний зв’язок дуже важливий для нейропротезів. У повсякденному житті людина спирається на дотик, щоб оцінити силу тиску, міцність хвату чи текстуру предмета. Без цього відчуття керувати роботизованою рукою доводиться майже виключно за допомогою зору, а це вимагає значно більшої концентрації.
Команди Піттсбурзького та Чиказького університетів працюють над цим напрямом уже понад десять років. У 2012 році піттсбурзькі дослідники одними з перших вживили електроди в моторну кору мозку, щоб паралізована людина могла керувати роботизованою рукою. Уже 2015 року вони почали стимулювати сенсорну кору, щоб додати відчуття дотику. У Чикаго перший учасник із електродами і в моторній, і в сенсорній корі з’явився у 2020 році.
Читайте также: Інтернет під наглядом. Threads запроваджує батьківський контроль для акаунтів підлітків
Головний висновок дослідження — оптимістичний. Імпульси, спрямовані в ділянку кори, що відповідає за руку, і надалі викликали відчуття саме в руці. Навіть через роки стимуляції ці відчуття не переміщувалися на інші, непов’язані частини тіла.
Небажані затяжні відчуття траплялися рідко — в середньому лише раз на 23 000 сеансів стимуляції. Переважна більшість зникала протягом десяти секунд після завершення стимуляції. Жодне з них не спричиняло болю чи не потребувало лікування.
Основним обмеженням виявилася поступова втрата працездатності електродів: у середньому робочими залишалися 64% з них. В одного з учасників 60% електродів усе ще функціонували через десять років після імплантації, хоча швидкість погіршення з часом зростала.
Чарльз Ґрінспон, провідний автор дослідження з Чиказького університету, зазначає, що ця технологія вже не обов’язково залишатиметься лабораторним експериментом — індустрія може почати розробляти рішення для тривалого домашнього використання пацієнтами.
Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. NV також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.
Читайте также: Жорсткіші правила. Регулювання ШІ може зробити його небезпечнішим, якщо буде занадто слабким — дослідження
