Автор admin 
Про це повідомляє ZME Science.
Експеримент тривав 178 годин — трохи більше ніж тиждень. Адаматцкі зібрав подушки моху виду Brachythecium rutabulum на південному заході Англії, розмістив їх на вологій поверхні у прозорому контейнері з високою вологістю та тьмяним освітленням і ввів у зелені мати мініатюрні голчасті електроди. Вісім пар електродів на відстані одного-двох сантиметрів одна від одної записали понад 5 мільйонів вимірювань напруги.
Читайте также: Батарея на 300 кілометрів. Дві компанії об’єдналися, щоб розробити гібридну установку для вантажного дрона
Зафіксовані сигнали мали кілька форм. Частина була швидкими сплесками, інші — повільнішими ритмічними змінами, ще одна група — дуже повільними хвилями напруги, які розгорталися протягом годин. Найшвидші хвилі рухалися зі швидкістю близько 0,2 міліметра за секунду, проміжні — приблизно 0,02 міліметра, а найповільніші долали менше ніж 0,005 міліметра за секунду.
Для моху це дивно, адже ця рослина не має судин, справжнього коріння й нервової системи, а її листоподібні структури бувають завтовшки в одну клітину. І все ж напруга в подушці переміщувалася: частина сигналів з’являлася спершу на одному електроді й лише потім на сусідньому, тобто хвиля мала напрямок руху.
Автор припускає, що подушка моху працює як розподілена система, де багато дрібних живих частин пов’язані електричними, хімічними або водними процесами.
Читайте также: Пептид із жаби. Бразильські вчені знайшли новий спосіб захистити швидкопсувні ягоди
«Електрична активність не є просторово статичною, вона поширюється з різними швидкостями та в різних часових масштабах», — написав Енді Адаматцкі.
Водночас науковець називає висновки попередніми. У досліді не було контрольних записів із мертвого моху, температуру й вологість не вимірювали постійно, а зразки взяли з природи. На повільні сигнали могли вплинути дрейф електродів чи контакт голок із тканиною.
Читайте также: Пептид із жаби. Бразильські вчені знайшли новий спосіб захистити швидкопсувні ягоди