Вперед до серця полярного сяйва. NASA успішно завершило унікальну ракетну місію на Алясці

Метою дослідження став аналіз потужних електричних сил та потоків плазми, що формують це вражаюче природне явище. Запуски відбулися з дослідницького полігону Poker Flat, розташованого неподалік Фейрбанкса.

Читайте также: Гігантський генератор у космосі. Крихітний супутник Сатурна створює хвилі довжиною у пів мільйона кілометрів

Перший апарат, Black and Diffuse Auroral Science Surveyor, стартував 9 лютого о 03:29 за місцевим часом. Ракета піднялася на висоту близько 360 кілометрів. Керівниця проєкту Марілія Самара підтвердила, що всі прилади та експериментальні технології спрацювали штатно, надавши науковцям дані високої якості. Особливу увагу приділили так званим«чорним полярним сяйвам» — темним плямам усередині сяючих областей, які можуть вказувати на раптову зміну напрямку електричних струмів.

Наступного дня, 10 лютого, з інтервалом у 30 секунд було запущено дві ракети системи GNEISS(Geophysical Non-Equilibrium Ionospheric System Science). Вони досягли максимальної висоти приблизно 319,06 та 319,94 кілометра відповідно. Головна дослідниця проєкту Крістіна Лінч порівняла цю місію з «комп’ютерною томографією плазми».

Під час польоту кожна ракета випустила по чотири допоміжні вантажі, що дозволило проводити вимірювання одночасно у кількох точках світлової зони.

Читайте также: Творець Claude Code: програмісти припинять писати код до кінця 2026 року

Науковці пояснюють, що полярне сяйво працює за принципом замкнутого електричного кола. Якщо електрони падають із космосу в атмосферу, змушуючи гази світитися, вони мають також повертатися назад у космос. Проте, на відміну від сфокусованого вхідного потоку, зворотний шлях електронів є розсіяним і залежить від вітрів, тиску та магнітних полів у верхніх шарах атмосфери. Карта цих шляхів необхідна не лише для задоволення наукової цікавості, а й для практичних цілей: авроральні струми нагрівають атмосферу та створюють турбулентність, яка може критично впливати на роботу супутників.

Ця кампанія стала частиною масштабного дослідження, що поєднує дані наземних станцій, результати супутникової місії EZIE, запущеної у березні 2025 року, та прямі вимірювання за допомогою ракет. Завдяки такому комплексному підходу дослідники сподіваються«навчитися читати» полярне сяйво, розуміючи, як саме космічна погода формує захисну оболонку нашої планети. Успішне завершення місії, яка відкладалася з 2025 року через погодні умови, відкриває нову сторінку у вивченні взаємодії Землі з космосом.