Наслідок глобального потепління. Швидкість зміни видів на планеті впала на третину

Тривалий час екологи вважали, що підвищення температур прискорюватиме колонізацію нових територій одними видами та вимирання інших. Проте аналіз глобальних баз даних за останнє століття показав протилежну і тривожну тенденцію: швидкість заміни одних видів іншими в локальних оселищах, так званий«оборот», не зросла, а суттєво сповільнилася.

Читайте также: Статистика проти смерті. Як лондонці рятувалися від Великої чуми 1665 року за допомогою «Бюлетенів смертності»

Доктор Еммануель Нванкво, провідний автор дослідження, порівнює природу із самовідновлюваним двигуном, який постійно замінює старі деталі новими. За його словами, результати спостережень свідчать про те, що цей двигун починає зупинятися. Дослідники зосередилися на періоді після 1970-х років, коли глобальне потепління стало найбільш вираженим. Порівняння темпів зміни видів до і після цього рубежу показало, що в короткострокових періодах від 1 до 5 років інтенсивність оновлення екосистем знизилася в середньому на третину. Ця закономірність охоплює як наземні спільноти птахів, так і життя на дні океану на глибині сотень метрів.

Щоб пояснити це затишшя, науковці звернулися до теорії «множинних атракторів», яку раніше запропонував фізик Гай Бунін. Згідно з цією концепцією, у здорових екосистемах види постійно змінюють один одного через внутрішні біологічні взаємодії, нагадуючи нескінченну гру«камінь-ножиці-папір». Такий динамічний хаос підтримує стійкість системи. Проте зараз цей внутрішній рух згасає.

Основною причиною уповільнення вчені називають деградацію навколишнього середовища та скорочення регіональних популяцій. У здоровому стані природа має великий«резерв» видів, готових до заселення нових територій. Через людську діяльність цей пул потенційних колонізаторів вичерпується. Коли кількість видів, здатних зайняти вільну нішу, зменшується, темпи оновлення неминуче падають.

Читайте также: В Gemini з’явився безкоштовний генератор музики Lyria 3

Професор Аксель Россберг застерігає: видима стабільність екосистем може бути оманливою. Замість стійкості вона може свідчити про глобальне виснаження біорізноманіття. Те, що виглядає як спокій, насправді є ознакою того, що природні механізми адаптації втрачають свою силу, роблячи планету більш вразливою до кліматичних викликів.