Система стискання. Місячні землетруси виявилися значно поширенішими, ніж вчені вважали раніше

Результати дослідження опубліковані в журналі The Planetary Science Journal.

Дослідники встановили, що частина цих хребтів утворилася лише кілька десятків мільйонів років тому. За геологічними мірками це відносно недавно. Отримані дані дають найповніше уявлення про те, як Місяць поступово стискається і зморщує свою поверхню.

Читайте также: Вчені назвали нову несподівану причину вимирання неандертальців: проблема крилася у вагітності

Раніше вчені знали про наявність так званих лобатних уступів у гірських районах Місяця. За словами геолога Коула Найпавера з Центру досліджень Землі та планет Смітсонівського інституту, це перший випадок, коли подібні структури системно задокументували на місячних морях. Дослідження дозволяє отримати цілісну картину недавньої тектонічної активності супутника та краще зрозуміти його внутрішню будову, теплову історію і можливість нових місячних землетрусів.

Місяць не має рухомих тектонічних плит, як Земля, але всередині нього відбуваються процеси охолодження. Після формування приблизно 4,5 мільярда років тому він був розплавленою кулею і з того часу поступово холоне та стискається.

Сліди цього стискання видно у вигляді уступів у гірських районах. Однак подібні процеси відбуваються і на місячних морях — великих темних рівнинах із застиглої вулканічної лави. Там формуються невеликі гряди, відомі як малі хребти морів. Вони виникають через зсуви в верхніх шарах базальту.

Раніше такі структури знаходили лише в окремих регіонах, але тепер їх уперше нанесли на глобальну карту та розглянули як частину єдиної системи стискання.

Команда використала знімки високої роздільної здатності з апарата Lunar Reconnaissance Orbiter. На видимому боці Місяця вони виявили 1114 раніше не описаних сегментів таких хребтів. Разом із попередніми даними це дало загалом 2634 сегменти на ближньому та дальньому боках супутника.

Безпосередньо визначити вік хребтів неможливо, тому дослідники аналізували кількість дрібних кратерів поруч із ними. Коли відбувається зсув уздовж розлому, виникає місячний землетрус, який може стерти невеликі кратери. Чим їх менше, тим пізніше стався останній зсув.

Читайте также: Ще один наслідок війни. В Україні виявили новий штам ВІЛ, стійкий до препаратів

За підрахунками, ці структури формувалися приблизно від 310 до 50 мільйонів років тому. Наймолодшим із них близько 52 мільйонів років, а середній вік становить приблизно 124 мільйони років. Це близько до середнього віку уступів у гірських районах, який оцінюють у 105 мільйонів років.

Моделювання показало, що місячні моря скоротилися приблизно на 0,003−0,004 відсотка. Це дуже невелике значення, але воно співставне зі скороченням, яке раніше зафіксували в гірських регіонах. Подібність свідчить про те, що обидва типи рельєфу формуються під впливом однакових глобальних напружень.

За словами геолога Тома Воттерса з того ж центру, виявлення молодих хребтів і встановлення причин їх появи доповнює глобальну картину активного Місяця, який продовжує стискатися.

Дослідники зазначають, що велика кількість таких структур розширює перелік можливих джерел місячної сейсмічної активності. Це важливо для майбутніх місій і досліджень, а також для планування довгострокового перебування людей на Місяці, адже неглибокі місячні землетруси можуть становити ризик для інфраструктури.