Автор admin 
Знахідки біля скель Сан-Паулу перевернули розуміння того, як планета насправді маневрує запасами вуглецю.
Читайте также: Світловий парадокс Європи. Супутникові дані підтверджують критичне падіння світла в Україні внаслідок війни
Фактично, Океанографічний інститут Вудс-Хоул натрапив на гігантську систему«самоочищення». Коли плити розходяться, на світ божий виходять мантійні породи — перидотити. Саме вони стають головними героями радикальної хімічної трансформації.
Процес виглядає так: гарячі підземні потоки вимивають вуглекислий газ із розплавленої мантії. Але замість того, щоб«вилетіти» в океан і закислити воду, цей газ потрапляє в пастку. Вступаючи в реакцію з перидотитом, CO2 перетворюється на тверду породу — магнезит або тальк-карбонат. Вуглець просто вкарбовується в камінь на мільйони років.
Раніше вважалося, що основний обмін вуглецем відбувається лише в зонах субдукції та серединно-океанічних хребтах. Трансформні розломи просто не брали до уваги.
Читайте также: Зміни незначні. Найм знизився на 20% з 2022 року, але це не через ШІ – дані LinkedIn
Тепер з’ясувалося, що ми недооцінювали здатність літосфери поглинати вуглець у рази. На відміну від антропогенних викидів(36 гігатонн/рік), природний геологічний потік у 0,26 гігатонни здається мізерним, але саме він на дистанції в мільйони років визначав, чи буде Земля льодовою пустелею, чи квітучим садом. Ці 48 тисяч кілометрів підводних розломів працюють як гігантська консерваційна система, що втримує баланс газів у гідросфері та атмосфері.
Цікаво, що саме відкриття стало результатом професійної невдачі. Команда Кляйна вирушила до Атлантики шукати класичні гідротермальні джерела(«чорні курці»), але не знайшла жодного. Проте, вивчаючи«порожні» породи, вчені натрапили на закарбонізовані мінерали, існування яких Кляйн теоретично передбачив ще за 12 років до того. Низька температура цих зон просто маскувала інтенсивну хімічну переробку вуглецю.
Читайте также: Розкупили за день. Як нова книга за всесвітом S.T.A.L.K.E.R. 2 стала дефіцитним товаром