Смертоносна пандемія минулого. У Йорданії дослідили масове поховання жертв Юстиніанової чуми

Про це повідомляє Science Daily.

Дослідження очолив доцент коледжу охорони здоров’я Рейс Х. Ю. Цзян. Команда, до якої увійшли фахівці з антропології, молекулярної медицини та історії, вивчила перший зафіксований спалах бубонної чуми в Середземномор’ї.

Читайте также: Україна обирає представника для глобального фіналу Startup World Cup 2026 у Кремнієвій долині

На відміну від попередніх робіт, що описували сам збудник хвороби, бактерію Yersinia pestis, ця була покликана зрозуміти життя та смерті людей усередині охопленого кризою міста.

«Ми хотіли вийти за межі ідентифікації патогену та зосередитися на людях, на яких він вплинув, ким вони були, як вони жили та як виглядала пандемічна смерть усередині справжнього міста», — сказав Цзян.

Раніше дослідники знаходили чимало ймовірних чумних цвинтарів візантійської епохи, але саме в Джераші присутність хвороби вперше підтвердили генетично та археологічно. Сотні людей поховали разом буквально за кілька днів, швидко скидаючи тіла на уламки кераміки в занедбаній частині міста.

Читайте также: Фараон, що згадувався у Біблії. У дельті Нілу знайшли статую Рамзеса II

Некроз руки — характерна ознака інфекції, спричиненої Yersinia pestis /Фото: Wikimedia Commons, фотографія жертви чуми 1975 року

Аналіз ДНК жертв допоміг розкрити важливу деталь про життя тогочасних людей. З’ясувалося, що в масовій могилі лежать представники дуже рухливої групи населення. Зазвичай ці люди активно подорожували регіоном, але спільна біда змусила їх зібратися в одному місці. Смертельна криза зробила видимими приховані соціальні зв’язки, які практично неможливо відстежити на звичайних цвинтарях.

Автори роботи, результати якої опублікували в Journal of Archaeological Science, наголошують, що густонаселені міста, активне пересування людей та зміни довкілля сприяли поширенню інфекцій тоді так само, як і в сучасному світі. Вивчення давніх криз допомагає фахівцям краще розуміти природу нинішніх загроз.

«Поєднуючи біологічні докази з тіл з археологічним середовищем, ми можемо побачити, як хвороба впливала на реальних людей у їхньому соціальному та екологічному контексті. Це допомагає нам розуміти пандемії в історії як пережиті події людського здоров’я, а не просто спалахи, зафіксовані в тексті», — сказав Цзян.

Читайте также: Подвійний удар по кишечнику. Американські вчені попередили про небезпеку пізніх прийомів їжі