Смерть чорної діри. Рекордна частка-привид може бути доказом вибуху, який передрікав Гокінг

Для гігантів у центрах галактик цей процес триватиме довше, ніж існує Всесвіт, тому вчені навіть не сподівалися побачити загибель такого об’єкта на власні очі. Проте команда фізиків стверджує: ми не просто можемо це побачити — ми це вже зафіксували.

Читайте также: Лазер і гарячий дріт. Новий метод 3D-друку зменшує витрати дорогих матеріалів

Ключем до розгадки стала частка KM3−230213A — найбільш енергійне нейтрино, яке коли-небудь детектували люди. Воно виявилося у 35 разів потужнішим за попереднього рекордсмена і в 100 000 разів енергійнішим за все, що ми можемо створити у Великому адронному колайдері. Подія, яка породила такого монстра, мала бути справді епохальною, пише видання IflScience.

Дослідники з Массачусетського університету в Амгерсті(UMass) припускають, що це нейтрино — передсмертний крик первісної чорної діри(PBH). Ці гіпотетичні об’єкти виникли одразу після Великого вибуху. Вони значно менші за своїх «зіркових» родичів, а отже, мали достатньо часу, щоб випаруватися… і зробити це дуже гучно.

«Чим легша чорна діра, тим вона гарячіша і тим більше часток вона випускає, — пояснює Андреа Тамм, співавторка дослідження та доцентка кафедри фізики UMass Amherst. — Коли ці діри випаровуються, вони стають дедалі легшими, а отже, гарячішими. Це стрімкий неконтрольований процес, який завершується вибухом. Саме це випромінювання Гокінга і можуть засікти наші телескопи».

За розрахунками вчених, такі вибухи мають статися приблизно раз на десятиліття, викидаючи не лише світло, а й цілий каскад часток, включаючи нейтрино.

Читайте также: Спеціально для змагань. Китай запустив першу у світі лігу боїв гуманоїдних роботів

Проте виникла проблема: рекордне нейтрино зафіксував лише один експеримент — KM3NeT. Інший гігантський детектор, IceCube, не побачив абсолютно нічого. Щоб пояснити цю дивну вибірковість, команда запропонувала складну, але елегантну модель: ці чорні діри мають так званий«темний заряд».

Хоакім Ігуаз Хуан, один із дослідників, називає такі об’єкти«квазіекстремальними первісними чорними дірами». На його думку, вони є тією самою ланкою, якої бракувало, щоб поєднати чорні діри з загадковою темною матерією.

«Існують простіші моделі, але наша складніша версія може бути ближчою до реальності, — додає співавтор Майкл Бейкер. — Найкрутіше те, що ми змогли пояснити явище, яке інакше здавалося неможливим».