Автор admin 
Верховна Рада сьогодні розглядає законопроєкт №12191 — один із найбільш неоднозначних документів цього скликання. Його автори наголошують: мова не про легалізацію порнографії, а про скасування кримінальної відповідальності для дорослих за створення та поширення інтимного контенту за взаємною згодою. Проте навколо закону досі тривають гарячі суперечки, і в них є вагомі аргументи з обох боків.
Читайте также: Вік знахідки — 2400 років. У Німеччині виявили унікальну споруду залізної доби, побудовану з масивних дубових балок і каменю
Чому закон взагалі з’явився
Це не «легалізація порно», бо воно фактично вже легалізоване — Україна вже кілька років збирає мільйони податків, зокрема з OnlyFans. Законопроєкт покликаний зупинити практику, коли людей кидають у в’язницю за зберігання контенту або проводять масові «таємні закупівлі» у вебкам-студіях.
Каталізатором для повернення документа до порядку денного стали гучні скандали. Після новин про ймовірне «кришування» поліцейськими так званих «порноофісів» депутати згадали про законопроєкт №12191, зареєстрований ще у 2024 році, але майже півтора року фактично не розглянутий. Скандал оголив просту істину: заборона не знищила індустрію — вона лише зробила її корумпованою.
Аргументи «за»
Кінець корупційної ренти. Поки виробництво контенту лишається в «сірій зоні», воно годує тих, хто мав би його забороняти. Вебкам-студії роками платять «дах» замість податків. Легальний статус переводить гроші з конвертів у державний бюджет.
Демографічний аргумент. Це найнеочевидніший, але один із найболючіших аргументів на користь реформи. Значна частина молодих українок, які працюють на платформах на кшталт OnlyFans, змушені виїжджати за кордон — у країни, де така діяльність не переслідується законом. Вони там живуть, там витрачають зароблене, там знайомляться з партнерами, там народжують дітей. Україна, яка вже переживає демографічну кризу через війну, втрачає ще одну категорію молодого населення — не через бомби, а через архаїчне законодавство.
Захист прав виконавців. У підпільній індустрії немає контрактів, немає трудових прав, немає можливості звернутися до суду або поліції. Легалізація дозволяє запровадити стандарти: обов’язкове підтвердження віку, нотаріально завірена згода, можливість вимагати видалення контенту. Жінці, яку обманули або змусили, у нинішніх умовах нема куди йти — вона сама є «злочинницею» в очах закону.
Розвиток цифрової економіки. Легальний статус індустрії — це зростання суміжних секторів: хостинг-компанії, веб-майстри, відеооператори, фотографи, розробники платіжних сервісів. Країни, де цей бізнес легальний, отримують не лише податки від виконавців, а й цілу екосистему технологічних підрядників. Для України, яка робить ставку на IT-економіку, це — реальний сектор зростання.
Аргументи «проти» та ризики
Соціальна нормалізація. Найпоширеніший контраргумент — і найважчий для виміру. Голова Нацполіції раніше заявляв, що декриміналізація порно негативно вплине на суспільну мораль. Суспільство, яке переживає війну, може виявитися особливо вразливим до змін у культурному середовищі — і ця дискусія ще не відбулася публічно в повноцінному форматі.
Читайте также: Квантові фокуси. Фізики зафіксували «від’ємний» час для частинок світла
Ризик розширення торгівлі людьми. Тут треба чітко розрізняти: добровільний контент і примусова проституція — різні явища. Законопроєкт зберігає кримінальну відповідальність за сутенерство, залучення до проституції та торгівлю людьми. Але на практиці межа між «добровільним» і «примусовим» часто розмита, і правозахисники побоюються, що легалізація ускладнить боротьбу з трафіком.
Де залишиться реальна злочинність. Критики застерігають: злочинні схеми не зникнуть разом із законом. Вони просто мімікрують під легальний бізнес. Без потужного регулятора і реального контролю новий закон ризикує стати лише юридичним «дахом» для тих самих схем, які вже існують.
Що змінить закон — і чого не змінить
Законопроєкт пропонує скасувати кримінальну відповідальність за ввезення, створення та поширення порнографії, якщо в ній беруть участь виключно повнолітні особи на добровільній основі. Простіше кажучи: дорослі, які свідомо знімають або дивляться контент, — не злочинці.
Але закон не вирішить головного питання: хто і як контролюватиме дотримання вимог? Верифікація віку, реєстрація виконавців, умови зберігання контенту — все це потребує окремого регулювання, яке ще не написане.
Україна стоїть перед вибором, з яким вже стикнулися десятки країн. Досвід показує: заборона рідко знищує явище — вона лише виштовхує його в тінь, де не діють ані права людини, ані податки, ані захист від насильства. Питання не в тому, чи «добра» чи «погана» порнографія як явище. Питання в тому, чи спроможна держава запропонувати реальні інструменти захисту — замість кримінального переслідування тих, кого треба захищати.
Нагадаємо, не так давно OpenAI вирішила відмовитись від запуску «режиму для дорослих» у ChatGPT. Це рішення було прийнято після того, як Рада консультантів компанії та інвестори висловили стурбованість щодо впливу згенерованого сексуального контенту на суспільство.
Читайте также: «Я з IT-відділу» — нова фраза, якої тепер варто боятися
Підписуйтесь на нас у соцмережах: Telegram | Facebook | LinkedIn