Автор admin 
Протягом останнього століття буруйський лорікет був одним із найневловиміших птахів Індонезії, відомим лише за фотографіями 2014 року та кількома музейними зразками початку 20 століття, повідомляє агентство Reuters.
Читайте также: Ілон Маск: програмування як професія помре до кінця 2026 року
Цей папуга, наукова назва якого — Charmosynopsis toxopei, — ендемік острова Буру, тобто він не зустрічається більше ніде на Землі. Цього маленького птаха помітили під час експедиції під керівництвом індонезійської альпіністської групи. Команда вперше за 12 років сфотографувала птаха та зробила перші звукові записи його високочастотних криків — звуків, які птахи часто використовують для підтримки контакту в лісі.
Вчені шукали саме цей вид, але шанси здавалися мізерними. Яскраво-зелене тіло лорікета, помаранчевий дзьоб, блакитна задня частина голови та загострений хвіст допомогли команді ідентифікувати його.
«Коли ви шукаєте птаха, якого задокументували лише один раз за останнє століття, це здається малоймовірним», — сказав Джон Міттермаєр, директор організації «Пошук загублених птахів» в природоохоронній групі American Bird Conservancy.
Вперше описаний за сімома екземплярами, зібраними в 1920-х роках, буруйський лорікет був однією з орнітологічних загадок Індонезії. Птах залишався невідомим майже 90 років, незважаючи на пошуки в низинних та середньогірських лісах, перш ніж його сфотографували в 2014 році.
Давно існувала підозра, що папуга, можливо, не зник, а радше живе вище в горах. Високогірний ландшафт, де було знайдено лорікета, залишався здебільшого недоступним донедавна, перш ніж місцеві альпіністи проклали маршрут у гори. Міттермаєр сказав, що крутий вапняковий рельєф, скелі, гострі валуни та відсутність води роблять цей район важкодоступним.
Читайте также: Шлях від вулканів Еквадору до Гімалаїв. Андроїд «Пемба» підкорив висоту 6200 метрів
«На острові немає інших птахів, схожих на лорікетів, тому, коли ми їх побачили, ми одразу зрозуміли, що це таке. Під час подорожі ми бачили щонайменше дев’ятьох», — сказав Міттермаєр.
Джеймс Ітон, орнітолог, який брав участь в експедиції, сказав, що дощ, нерівний вапняк, річкові потоки та відсутність стежок означали, що кожен, хто намагався досягти вершини, потребував«вагомої – або божевільної – причини, щоб взагалі спробувати».
Додамо, буруйський лорикет був занесений до Червоної книги МСОП як вид з недостатньою кількістю даних та визнаний у 2024 році втраченим видом організацією «Пошук загублених птахів» — глобальним партнерством між American Bird Conservancy, Re: wild та BirdLife International.
Наприкінці 2025 року NV Техно писало, що влада Таїланду вперше за 30 років помітила суматранського кота, що знаходиться під критичною загрозою зникнення. Востаннє цього любителя риби розміром зі звичайну домашню кішку бачили біля кордону з Малайзією ще в далекому 1995 році. До 2014 року тайські чиновники вже змирилися з думкою, що вид остаточно зник з території країни.
Фотопастки зафіксували тварин 13 разів у 2024 році та ще 16 разів — у 2025-му. Видання Mongabay зазначає, що попередні пошуки обмежувалися лише краями лісів, тоді як нові дані свідчать: дикі коти ховаються набагато глибше в хащах.
Читайте также: Майбутнє електромобілів. Чому уряди та виробники вкладають мільярди у твердотілі акумулятори