Автор admin 
Саме там, у розпечених надрах, народжуються сонячні плями та спалахи, здатні одним махом«вимкнути» зв’язок на планеті або спопелити супутникову мережу. Тридцять років науковий світ сперечався, де саме захована ця магнітна кухня, і лише зараз команда з Технологічного інституту Нью-Джерсі отримала прямі докази: серце сонячного динамо б’ється в зоні тахокліну.
Читайте также: Мапа нейронних магістралей. Вчені створили перший повний атлас функціональних зв’язків мозку
Щоб зрозуміти масштаб відкриття, варто порівняти зірку з Землею. Наше магнітне поле генерується в ядрі, де вирує розплавлене залізо. На Сонці все інакше. Його центр — це ядерна топка, де випромінювання настільки щільне, що жодне магнітне поле там просто не виживе. Весь рух зосереджений у зовнішній третині зірки, яку називають конвективною зоною. Довгий час дослідники гадали: чи розмазаний цей механізм по всьому об’єму, чи він притиснутий до самої поверхні?
Крішненду Мандал та Олександр Косовичев розгадали цю головоломку за допомогою геліосейсмології — науки, що буквально«слухає» сонячні тельбухи. Сонце постійно вібрує, і ці коливання проходять крізь потоки плазми, змінюючи свою швидкість.
Читайте также: Акустичне пекло у 140 децибелів. Вчені розгадали смертельну петлю реактивного струменя
Аналізуючи дані апарата SOHO та телескопів GONG за останні три десятиліття, вчені побачили чіткий«візерунок метелика». Ці плазмові смуги, що обертаються всередині світила, ідеально збігаються з 11-річним циклом активності сонячних плям.
З’ясувалося, що весь процес стартує саме в тахокліні — тонкому прошарку на межі між зоною випромінювання та зоною конвекції. Тут швидкість обертання плазми різко стрибає, створюючи потужні електричні струми. Ці магнітні структури не вилітають назовні миттєво: їм потрібно кілька років, щоб пробитися крізь сотні тисяч кілометрів сонячної речовини та виринути на поверхню у вигляді чорних плям.
Читайте также: Єдине у світі зображення «венатрикс». Альфонсо Маньяс ідентифікував жінку-бійця на мозаїці III століття